Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U000842, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 15-02-2024 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Дискреційні повноваження судді: проблеми теорії та практики. Здобувач Білостоцький Олег Вікторович, Керівник Степанова Тетяна Валеріївна Опонент Петренко Наталія Олегівна Опонент Ніколенко Людмила Миколаївна Рецензент Токарчук Людмила Михайлівна Рецензент Гаран Ольга Володимирівна Опис Дисертацію присвячено комплексному дослідженню дискреційних повноважень судді. У розділі 1 «Загальнотеоретичний підхід до визначення дискреційних повноважень судді» з урахуванням систематизації ознак уточнено визначення поняття повноважень судді, під якими запропоновано розуміти права (можливості), надані органам правосуддя процесуальним законом для реалізації завдання повного, своєчасного та всебічного розгляду справ, що належать до їх юрисдикції. Аргументовано, що на кожній стадії судового процесу судді належать повноваження, які можна поділити на обов’язкові (безальтернативні) та дискреційні повноваження. Вперше обґрунтовано визнання дискреції судді складовою доступу до правосуддя. Удосконалено положення щодо визначення поняття дискреційних повноважень суддів шляхом уточнення, що закон дозволяє судді реалізувати їх на свій розсуд (суддівський розсуд), що є проявом суддівської активності. Доводиться, що суддя має бути наділений певною свободою («суддівський активізм») для швидкого відновлення прав учасників правовідносин при виявленні колізій і прогалин законодавства. У розділі 2 «Теоретикоправові засади дискреційних повноважень судді» конкретизовано характерні ознаки, що властиві дискреційним повноваженням судді, зокрема, з виділенням наступних: варіативність; оптимальність; екологічність; індивідуальність; судова активність; ініціатором реалізації таких повноважень може бути як суд, так і учасник справи.Дістала подальшого розвитку класифікація дискреційних повноважень судді шляхом виділення двох форм: обмежена та повна дискреція. Виявлено, що дискреційні повноваження виконують ті самі завдання, що і обов’язкові (безальтернативні) повноваження (зміцнення законності; подолання колізій та прогалин чинного законодавства; відновлення порушених прав учасників спору), однак їх реалізація у дискреційних і обов’язкових (безальтернативних) повноваженнях судді відбувається за різним механізмом. Вперше обґрунтовується виділення таких функцій дискреційних повноважень судді: стабілізуюча, регулятивна, функція персоналізації, інтегративна, інформаційна (комунікативна) функція, забезпечувальна, субсидіарна, функція ефективності розгляду справи, сигнальна. З урахуванням останньої функції запропоновано надати право законодавчої ініціативи Верховному Суду. Виявлено, що неправильне застосування вільного розсуду може бути як умисним, так і неумисним, в той час як вихід за межі вільного розсуду та звуження меж вільного розсуду можливі лише як умисні дії. Тому наслідки для судді при здійсненні різних видів порушень і зловживань при реалізації дискреційних повноважень мають бути різними. У розділі 3 «Проблемні аспекти та забезпечення єдності судової практики з реалізації дискреційних повноважень судді» аргументовано, що у період COVID-19, воєнного стану та інших кризових етапів судовій гілці влади необхідно розширити дискреційні повноваження з можливістю виходу за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина. Уперше обґрунтовано, що винесення рішення за результатами реалізації дискреційного повноваження може мати наслідками виникнення підстав для реалізації похідних повноважень, які можуть бути, у свою чергу, як дискреційними, так і безальтер-нативними (недискреційними). Дістала подальшого розвитку ідея передати повноваження по відкриттю справи та оформленню деяких видів інших ухвал помічникам суддів, а в майбутньому – модулю «Електронного суду». Одночасно при прийнятті дискреційних рішень, коли процесуальний закон дозволяє судді обрати рішення серед декількох законних варіантів, такі повноваження має виконувати виключно суддя. Обґрунтовано доцільність заборони розгляду справи присяжними в режимі відеоконференції. Вперше виявлено, що реалізація дискреційних повноважень колегією суддів має свої особливості через наявність суддідоповідача по справі, який займає в процесі особливе процесуальне положення. Дістала подальшого розвитку позиція щодо доцільності виходу в нарадчу кімнату при прийнятті судових актів шляхом встановлення обов’язку виходу лише колегіального складу суду. Дата реєстрації 2024-02-07 Додано в НРАТ 2024-02-07 Закрити