Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U000920, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 13-02-2024 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Заохочення державних службовців в системі трудо-правових методів забезпечення службової дисципліни. Здобувач Колдашов Артур Олегович, Керівник Середа Олена Григорівна Опонент Амелічева Лілія Петрівна Опонент Дрозд Олексій Юрійович Рецензент Луценко Олена Євгенівна Рецензент Бурнягіна Юлія Миколаївна Опис У дисертації доведено, що метод заохочення до сумлінної праці має трудо-правову природу, позаяк приводом для заохочення стає саме сумлінна праця, тобто протікання трудових правовідносин у належному руслі з високими показниками результатів праці працівника, що й ставатиме вже підставою для заохочення працівника за сумлінну працю. Автор висловив своє розуміння категорії «заохочення державних службовців до сумлінної праці», зокрема як кадрово-управлінський інструмент, за допомогою якого держслужбовець отримує визнання та високу оцінку заслуг, що проявилися в сумлінному й бездоганному виконанні своїх службових обов'язків та має для службовця матеріальний та/або моральний інтерес для подальшого сумлінного виконання службових обов'язків. У дисертації автор займає позицію щодо недоцільності розроблення та прийняття кодифікованого акту щодо заохочень держслужбовців (ані Нагородного кодексу, ані Адміністративно-процедурного кодексу), адже всі питання щодо заохочень повинні бути висвітлені саме у ЗУ «Про державну службу», спеціальних відомчих актах щодо окремих специфічних видів державної служби, позаяк сфера держслужби не є однорідною й існує багато спеціальних служб і відомств держслужби, а також на рівні локальних актів у конкретному державному органі, приміром, положення про преміювання. Більше того, автор не вбачає доречним прийняття ЗУ «Про заходи заохочення», позаяк рівень державного регулювання заохочень має стосуватися кожного державного органу чи служби окремо, бо державна служба не є однорідною, у доповнення до цього має використовуватися локальне регулювання заохочень, яке буде враховуватися особливості на місцях. У дисертації висвітлена авторська система заохочень державних службовців України. Зокрема, всі оціночні категорії щодо заслуг, сумлінного, бездоганного тощо виконання держслужбовцем своїх обов'язків повинні знаходити свою об’єктивацію на підставі реальних показників роботи службовців, що можуть виражатися в кількісних та якісних показниках. Автор уперше звернув увагу на співвідношення права державного службовця на вимогу отримання премії з правом керівника на її позбавлення, яке полягає у наступному – наразі право вимоги працівника щодо нарахування та виплати премій є фікцією та не задовольняється навіть у судовому порядку, але, звісно, службовець має право вимагати нарахування та виплати премії, однак цьому кореспондує право й обов’язок роботодавця відмовити, якщо для преміювання немає об’єктивних підстав. Тому для права працівника на вимогу преміювання необхідне об’єктивне підґрунтя, а саме чіткі підстави для цього – заслуги працівника. У дисертації зазначається, що право на отримання держслужбовцем премії, яка входить до фонду заробітної плати, не може залежати від волевиявлення керівника, його/її бажання, це повинні бути саме об’єктивні фактори – результати щорічного оцінювання службової діяльності; особистий внесок державного службовця в загальний результат роботи державного органу (ініціативність у роботі, виконання додаткового обсягу завдань); належне виконання умов трудового договору (контракту) про проходження державної служби (якість виконання завдань, їх терміновість). У випадку високих показників щорічного оцінювання керівник зобов’язаний преміювати держслужбовця й саме тому законодавець преміювання за результатами щорічного оцінювання не відносить до заохочень, а включає до фонду оплати праці, бо це обов’язок керівника здійснити таку виплату. Інша ситуація, коли локальним положенням про преміювання передбачені, приміром, премії до ювілейних дат, певних свят чи подій, тощо – у таких випадках це дійсно суб’єктивне право керівника – преміювати держслужбовця чи ні. Автор вважає, що підставою для не призначення держслужбовцю премії за результатами щорічного оцінювання та місячної премії має бути не лише сам факт наявності дисциплінарного проступку, а й результати щорічного оцінювання в цілому. Однак так як держслужбовець має чинне дисциплінарне стягнення, то апріорі результати щорічного оцінювання не можуть бути високими, позаяк дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання держслужбовцем своїх посадових обов’язків. Бо якщо премія не призначалася б тільки через наявність самого дисциплінарного проступку, то це знову ж таки означало б, що не беруться до уваги результати всього щорічного оцінювання, які оцінюють роботу службовця в цілому, а не за окремим фактом. Більше того, так як премія не є заходом заохочення, то і сам по собі факт наявності дисциплінарного проступку не може бути самостійною підставою для не призначення чи позбавлення премії, бо під час дії дисциплінарного стягнення саме заходи заохочення не застосовуються, але ж премія відповідно до чинних норм не віднесена до заходів заохочення. Дата реєстрації 2024-02-13 Додано в НРАТ 2024-02-13 Закрити