Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U000930, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 26-02-2024 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Генетико-біохімічні характеристики Mytilus galloprovincialis (Lamarck, 1819) в північно-західній частині Чорного моря. Здобувач Чубик Інна Юхимівна, Керівник Чеботар Сабіна Віталіївна Опонент Волков Роман Анатолійович Опонент Сон Михайло Олегович Рецензент Алєксєєва Тетяна Григорівна Рецензент Заморов Веніамін Веніамінович Опис Дисертація присвячена встановленню за допомогою молекулярно-генетичного аналізу видової приналежності особин мідій в північно-західній частині Чорного моря (ПЗЧМ) з використанням молекулярного маркера Me 15-16, розробленого до неповторювальної області гена Fp1 адгезивного білка Mefp-1 мідії; вивченню генетичного різноманіття та структури популяції угруповань мідій за допомогою мікросателітних (МС) маркерів; дослідженню поліморфізму і тканинного розподілу захисних ензимів, що захищають організми двостулкових молюсків від різних несприятливих впливів. Вперше за допомогою молекулярно-генетичного аналізу доведено видову приналежність поселень мідій в ПЗЧМ, проаналізовано генотипи мідій, виловлених в шести локаціях ПЗЧМ. Вибірки з ПЗЧМ порівнювали з генотипами мідій з Балтійського моря, Північного моря та з Ватового моря. Молекулярно-генетичними дослідженнями доведено, що угрупування мідій з шести локацій ПЗЧМ складаються виключно з особин Mytilus galloprovincialis Lamarck, 1819. Спростована гіпотеза с.н.с., д.б.н. Н. М. Шурової (2009, 2013) про присутність близькоспоріднених мідій виду M. trossulus і M. edulis та їх гібридів з M. galloprovincialis в досліджених локаціях Чорного моря. Проте, було підтверджено наявність гібридизації між видами M. trossulus і M. edulis у Балтійському морі та видів M. edulis і M. galloprovincialis – у Північному і Ватовому морях. Проведено порівняльний аналіз нуклеотидних послідовностей «варіабельної області» генів адгезивного білка ноги мідій роду Mytilus (M. galloprovincialis, M. chilensis, M. edulis, M. trossulus) представлених в базі даних GenBank, що сприяє розумінню наявності поліморфізмів дослідженої ділянки геному й аргументує можливість подальшого застосування молекулярного маркера Me 15-16 для диференціації генотипів чотирьох видів двостулкових молюсків. Біоінформатичним аналізом нуклеотидних послідовностей «варіабельної області» генів адгезивного білка доведено наявність у досліджуваній області мутацій, які дозволяють розрізняти між собою чотири види з представників роду Mytilus. За даними виконаного філогенетичного аналізу нуклеотидних послідовностей ділянки гена Fp1, визначено більшу спорідненість виду M. galloprovincialis з видами M. trossulus, M. edulis та M. chilensis, ніж з M. californianus і M. coruscus. З використанням методів біоінформатики було проведено аналіз первинної і вторинної структури адгезивного білка M. galloprovincialis та побудовано моделі його тривимірної структури. В роботі вперше за допомогою мікросателітного аналізу проаналізовано генетичне різноманіття та генетичну структуру популяції для низки угруповань мідій з ПЗЧМ. Для порівняння алельних характеристик за досліджуваними МС-локусами (Мсh 5, Mch 8, MT 203, MT 282), отриманими для чорноморської мідії M. galloprovincialis, були також проаналізовані інші види мідій з Балтійського, Північного та Ватового морів. Показано достовірні відмінності за частотами алелів МС-локусів між досліджуваними вибірками мідій. Встановлено дефіцит гетерозиготних генотипів серед досліджуваних молюсків ПЗЧМ та низькі рівні генетичної диференціації між досліджуваними угрупованнями мідій. Виявлено високу генетичну подібність між угрупованнями мідій з Чорного моря, порівняно з угрупованнями мідій Балтійського, Північного та Ватового морів. В дисертаційній роботі представлено результати визначення тканинноспецифічного профілю набору ензимів, що забезпечують антиоксидантний захист та біотрансформацію ксенобіотиків у двостулкових молюсків. В п’яти органах мідій (гепатопанкреас, ктенідії, мантія, нога, мускул-аддуктор) з Чорного моря було досліджено білковий поліморфізм, показано ізо-алозимний тканинний розподіл захисних ензимних систем та скоординовану діяльність цих систем в органах-мішенях мідій. Вперше описано метод виявлення на електрофореграмах ізоформ ензимів антиоксидантної системи – пероксиредоксинів (PRX, КФ 1.11.1.15), які відіграють важливу роль у захисті організму від окисного стресу (Toptikov et al., 2022). Розглянуто можливість використання ензимів як біохімічних маркерів для генетичної диференціації угруповань мідій та зроблено висновки на користь застосування ДНК-маркерів. Дата реєстрації 2024-02-14 Додано в НРАТ 2024-02-14 Закрити