Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U000974, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 29-02-2024 Статус Захищена Назва роботи Національні традиції як складова сучасного вокального мистецтва Здобувач Ван Сіге ..., Керівник Цурканенко Ірина Володимирівна Опонент Серганюк Любов Іванівна Опонент Гіголаєва-Юрченко Вікторія Олександрівна Рецензент Романюк Ірина Анатоліївна Рецензент Довжинець Інна Георгіївна Опис Дисертацію присвячено вивченню національної вокальної традиції як складової сучасного вокального мистецтва, яке розуміється максимально широко як рід музичного мистецтва. Мета дослідження – визначити явище національної традиції в контексті сучасного вокального мистецтва на основі характеристики його проявів в умовах різних національних музичних культур. Матеріал дослідження – зразки української (романси М. Лисенка) та аргентинської вокальної музики («П’ять популярних аргентинських пісень» А. Хінастери). Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що у музикознавстві вперше обґрунтовано розуміння національних традицій як складової сучасного вокального виконавства. Така концепція містить як теоретичний (музикознавчий), так і практичний (композиторський, виконавський) виміри, що надає відповідні перспективи. Вбачаємо необхідність диференціації понять «вокальна школа» та «національна вокальна традиція». Національна вокальна традиція постає комплексним поняттям. Цю дефініцію розроблено у Розділі 1 «Національна традиція та вокальне мистецтво у фокусі сучасного музикознавства». Якщо підрозділ 1.1 «Національна вокальна традиція – актуальний об'єкт музикознавчого дослідження» обґрунтовує актуальність теми з опорою на сучасну музикознавчу думку, то в підрозділі 1.2 «Академічні європейські вокальні школи як осередки національних вокальних традицій» йдеться про співвідношення національних традицій та академічних вокальних шкіл в аспекті їх еволюції. Підрозділ 1.3 «Китайська вокальна музика в українському музикознавстві: системні приклади дослідження національної вокальної традиції» містить огляд потужного корпусу наукових праць китайських науковців, присвячених китайській вокальній музиці. Розділ 2 «Національна традиція як складова сучасного вокального мистецтва: український вимір європейського досвіду» складено з 2 підрозділів – у 2.1 «Українська традиційна музична культура та національна “картина світу” у вокальній музиці» надано характеристику національних традицій української культури; у 2.2 «Українське вокальне мистецтво як система: витоки, еволюція та сучасна вокальна культура» розглянуто аспекти розвитку та сучасного стану взаємодії національних та академічних вокальних традицій у композиторському та виконавському вимірах. Розділ 3 «Специфіка проявів національних традицій у вокальному мистецтві (на прикладі творчості А. Хінастери)» присвячений виявленню особливостей взаємодії національних та академічних традицій у вокальній музиці А. Хінастери як представника аргентинського музичного мистецтва. Підрозділ 3.1 «Вокальна творчість видатного аргентинського композитора А. Хінастери: жанрово-стильовий аспект» містить загальну характеристику творчості композитора в якості підґрунтя для подальшого етапу дослідження, здійсненого у підрозділі 3.2 «Виконавський аналіз вокального циклу А. Хінастери “П’ять популярних аргентинських пісень” у контексті національних традицій». У вокальній музиці національна специфіка виявляється на кількох рівнях: композиторському (інтонування, засоби виразності, стилістика), стильовому (історичний стиль), національно-образному (ширше – культурно-ментальному), фонічно-артикуляційному, що належить виконавському стилю. У Висновках зазначено, що національна традиція у сучасному вокальному мистецтві, яке існує у глобалізаційних полікультурних, полістильових, поліжанрових умовах сьогодення, отримує новий статус та функціонування. У музикознавстві більш вживаним є термін «вокальна школа», яким номінуються різні явища: національно-історичні, педагогічнометодичні, ментально-психологічні. У більш строгому розумінні поняття «вокальна школа», як правило, пов’язане з європейським академічним мистецтвом, в межах якого розглядаються притаманні певній вокальній школі педагогічно-методичні та виконавські принципи. Національні вокальні школи відбивають певні риси співочої практики, що генетично пов’язані із традиційною (народною) музикою. Щоб співаку мати можливість усвідомити та виявити глибинні зв’язки між вокальними школами професійного мистецтва та традиційним виконавством національної культури, надано порівняльну характеристику явищу «національна вокальна традиція». Встановлено відмінність понять «національна вокальна традиція» та «національна вокальна школа». Остання є складовою національної вокальної традиції (в єдності академічного та фольклорного мистецтва) і представлена як музичними творами, так репрезентацією народнопісенної традиції. Національна вокальна традиція є комплексним поняттям, що характеризує систему мистецьких явищ, пов’язаних з правитоками традиційної музичної культури як ментальним кодом нації та його проявами у подальшому на всіх рівнях професійної діяльності композитора та виконавця. Показовим прикладом прояву означеного явища є виконаний аналіз солоспівів М. Лисенка та вокального циклу А. Хінастери “П’ять популярних аргентинських пісень”. Національні культури чинять спротив загальній універсалізації розвитку мистецтва. Дата реєстрації 2024-02-19 Додано в НРАТ 2024-02-19 Закрити