Реєстраційний номер
0824U001010, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
27-02-2024
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Мистецтво оркестрового диригування в історичній традиції Китаю
Здобувач
Янь Ян ...,
Керівник Чернявська Маріанна Станіславівна
Опонент Качмарчик Володимир Петрович
Опонент Бойко Вячеслав Геннадійович
Рецензент Овчар Олександр Павлович
Рецензент Палій Ірина Олегівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний університет мистецтв імені І.П. Котляревського
Опис
Дисертацію присвячено вивченню мистецтва оркестрового диригування в історичній традиції Китаї. На відміну від європейської музичної культури, де професія диригента оркестру вже до початку ХІХ століття сформувалася як одна з найбільш складних виконавських спеціалізацій, у Китаї вона почала свій шлях тільки в ХХ столітті. До цього функцію диригента в національних інструментальних колективах Піднебесної виконував провідний соліст, який грав на струнних або духових інструментах. Активне залучення європейської музики стало відбуватися в Китаї з 20-х років XX століття. На цьому шляху особливо гостро постали проблеми створення в країні національної диригентської школи. До середини ХХ століття відбулися значні зміни, пов’язані з величезними досягненнями в композиторської творчості та ускладненням оркестрової музики. Якісний перехід висунув не тільки високі вимоги до оркестрового виконання, але викликав необхідність розробки цілого комплексу професійних навичок диригента.
Сьогодні в Китаї існує понад двохсот оркестрових колективів, які умовно можна поділити на два типи – західний симфонічний оркестр з європейським інструментарієм та сучасний китайський традиційний оркестр з національним інструментарієм, модернізований за принципами західного симфонічного оркестру. Професійна складова диригента симфонічного оркестру, що спирається на світові традиції, сьогодні більш розроблена і вивчена порівняно зі специфікою диригента сучасного китайського оркестру, заснованого в ХХ столітті на національних і західних музичних традиціях. Творчість багатьох представників китайського оркестрового диригентського мистецтва, їх цінний професійний досвід, практично не досліджені. Між тим, китайські дослідники Цзян Іцюнь, Ло Шії, Чень Сицзе, Кан Їнчжен, Чжао Сяо Оу та інші відзначають необхідність посилення розробки теорії та методики оркестрового диригування в Китаї, спираючись на майже столітній термін розвитку цієї професії та враховуючи особливості національного музичного мистецтва. Таким чином, актуальність представленої наукової праці обумовлена відсутністю спеціального дослідження, яке визначає самобутність диригентського оркестрового мистецтва як різновиду виконавства в Китаї; необхідністю всебічного вивчення життєдіяльності видатних китайських диригентів різних поколінь; систематизації та узагальнення їх творчих досягнень та професійного досвіду.
Мета дослідження – відтворення цілісної картини формування та розвитку мистецтва диригування оркестром західного (симфонічного) і національного (традиційного) типу в Китаї та узагальнення багатогранної діяльності його визначних представників.
Матеріалом дослідження обрано наукові праці та історіографічні матеріали, присвячені розвитку оркестрового виконавства та життєтворчості видатних китайських диригентів, записи їх виступів на концертах, музичну публіцистику та критичну періодику, відгуки, інтерв’ю, ювілейні публікації.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що у музикознавстві вперше:
– визначено самобутність оркестрового диригентського мистецтва в Китаї як роду творчості;
– висвітлено та схарактеризовано основні етапи історичного розвитку оркестрового мистецтва в Китаї упродовж ХХ – початку ХХІ ст.;
– простежено загальний процес творчої взаємодії китайських диригентів з двома типами оркестрів;
– систематизовано історіографічні відомості щодо життєтворчості китайських митців – диригентів симфонічного оркестру європейського та національного типу, окреслено їх найбільш вагомі творчі здобутки.
Набули подальшого розвитку:
– диференціація типів симфонічного оркестру в Китаї – європейського та національного;
– вивчення історико-культурного контексту становлення оркестрового виконавства Китаю у ХХ столітті;
– визначення ролі творчості диригентів Лі Делуня, Хуан Іцзюня;
– специфіка регіональних особливостей формування та розвитку симфонічного оркестрового виконавства Китаю.
В Розділі 1 досліджується історико-культурний контекст розвитку мистецтва оркестрового диригування Китаю ХХ – початку ХХІ століття.
В Розділі 2 представлена антологія мистецтва диригування симфонічним оркестром в Китаї ХХ – початку ХХІ століть.
Розділ 3 присвячений видатним постатям мистецтва диригування китайським оркестром традиційних інструментів та диригентам-універсалам.
У Висновках подаються підсумки дослідження. Історія китайського симфонічного оркестру ХХI століття – це послідовність різноманітних змін, які стосуються і кількісного складу, і характеру використання, як окремих інструментів, цілих груп, так і їх технічні можливості. Перші професійні оркестри китайських народних інструментів було створено за образом симфонічного оркестру у 1930-ті роки, протягом ще тридцяти років відбувся процес модернізації цих колективів. Розвиток професії диригента тісно пов’язаний з історичним розвитком двох типів оркестрів в Китаї упродовж ХХ – початку ХХІ століття.
Дата реєстрації
2024-02-21
Додано/оновлено в НРАТ
2024-02-21 / 2026-10-09
