Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U001026, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 21-02-2024 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Суб’єктний склад процедур вирішення податкових спорів при реалізації податкового обов’язку Здобувач Бабенко Кристина Петрівна, Керівник Смичок Євген Михайлович Опонент Латковська Тамара Анатоліївна Опонент Мащенко (Покатаєва) Ольга Вікторівна Рецензент Шульга Тетяна Михайлівна Рецензент Котенко Артем Михайлович Опис Дисертація є однією з перших у вітчизняній науці податкового права комплексною працею в якій розглянуто сутність і зміст податково-процедурного регулювання та суб’єктів податкових процедур у їх діалектичній єдності. У науковій роботі сформульовано ряд висновків концептуально-теоретичного та науково-практичного характеру, що забезпечують вирішення основних завдань відповідно до поставленої мети дослідження. Зокрема, охарактеризовано проблему комплексності законодавства, що стосується як безпосередньо механізмів, які виражають зміст тієї чи іншої категорії, так і правових засобів, що їх гарантують. Характеристика здійснюється у невід’ємному зв’язку з концепцією структурованості, що зумовлює узгодження тенденцій об’єднання та диференціації. Виокремлено комплексність: а) у вузькому значенні, що охоплює системний вплив однорідних інституційних чи підгалузевих норм; б) комплексність міжінституційного чи міжпідгалузевого впливу; в) міжгалузеву комплексність, що може виходити як і з об’єднання правового впливу однотипних галузей права (публічних: конституційне, фінансове, кримінальне), так і з галузей, що використовують різні методи регулювання (публічних та приватних). Визначено, що сплата податків і зборів передбачає не формування грошового фонду (доходної частини бюджету) та збереження грошей, а таке формування централізованих грошових фондів за рахунок цих платежів, що характеризується принципом своєчасності. В цьому аспекті під своєчасністю треба розуміти дві складові: а) своєчасність сплати; б) своєчасність витрачання. Якщо перший аспект своєчасності, беззаперечно, стосується процедурних особливостей реалізації податкового обов’язку, то друга складова своєчасності, переважно, не передбачає застосування матеріальних і процедурних податково-правових конструкцій. Здійснено класифікацію обов’язкових елементів податкового механізму, а саме виділено: а) матеріальні елементи (платник податку, об’єкт оподаткування, база оподаткування, ставка податку, податковий період). Ці елементи є умовними та залишаються гаслами без забезпечення відповідними процедурами; б) процедурні елементи (порядок обчислення податку, строк і порядок сплати податку, строк і порядок подання звітності про обчислення та сплату податку). Запропоновано авторський підхід щодо диференціації податкових процедур залежно від динаміки податкового обов’язку, а саме розмежовано: 1) податкові процедури в режимі позитивного виконання податкового обов’язку (процедури податкового обліку, процедури сплати податків і зборів, процедури податкової звітності); 2) деліктні податкові процедури (процедури податкового контролю, процедури забезпечення виконання податкового обов’язку, адміністративні процедури вирішення податкових спорів, судові процедури вирішення податкових спорів, охоронні податкові процедури). Обґрунтовано позицію, відповідно до якої саме категорія «податковий обов’язок», на відміну від категорії «податкове зобов’язання», максимально точно відображає природу податкових правовідносин. Виділено змістовну та формальну причини, що доводять цю позицію. Водночас аргументовано пропозицію замінити в законодавчому регулюванні податкових правовідносин категорію «податкове зобов’язання» на «сума податку» та категорію «грошове зобов’язання» на «сума податку та донарахувань». Зазначено, що нормотворчі процедури в системі податкового регулювання є передпроцедурами в регулюванні податкових відносин, коли зміст податкового процедурного регулювання спрямовується на забезпечення виконання податкового обов’язку, при якому виникнення податкових правовідносин завжди пов’язується з відповідним юридичним фактом, що чітко визначено в нормативному приписі. З’ясовано, що чинна правосуб’єктність передбачає не лише межі позитивної діяльності учасника відносин, коли він організовує свою поведінку відповідно до припису закону, але й наслідки недодержання виконання своїх обов’язків, несприятливі правові заходи, які, беззаперечно, відбудуться при порушенні ним закону. До відповідальності може бути притягнуто будь-якого учасника податкових правовідносин. Індивідуальну правосуб’єктність необхідно розглядати як певну абстракцію. Це пов’язано з тим, що будь-яке правовідношення, в межах якого якраз і реалізується правосуб’єктність, передбачає принаймні дві сторони, які протистоять одне одному або взаємоузгоджують свою поведінку. Саме в цьому й виникає узгодженість правосуб’єктностей осіб, які протистоять як сторони правовідношення. Це обумовлює зв’язок права одного суб’єкта та обов’язок іншого, що призводить до збалансування правосуб’єктностей учасників відносин. Зазначено, що системоутворюючий характер конструкції «податковий обов’язок» породжує як загальні підстави змісту та динаміки податкових відносин (облік, сплата та звітність), так і характер побудови правосуб’єктності. Дата реєстрації 2024-02-22 Додано в НРАТ 2024-02-22 Закрити