Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0824U001101, Дисертація доктора філософії

Назва роботи

Кластерний підхід як інструмент публічної політики стратегічного розвитку регіону

Здобувач

Поважук Олена Петрівна,

Керівник Іванюта Павло Васильович
Опонент Ємельянов Володимир Михайлович
Опонент Коваленко Микола Миколайович
Опонент Шпак Юрій Валерійович
Рецензент Кухарчук Петро Михайлович

На здобуття

Доктор філософії, 281, Публічне управління та адміністрування

Дата захисту

28-02-2024

Опис

Узагальнено результати наукових досліджень, що пов’язані із важливістю кластерів для розвитку держави в розрізі її регіонів та територіальних утворень. Бо сьогодення перетворень на державному рівні, що ґрунтує адміністративно-територіальну реформу, зумовлюється необхідністю виділення осередків за сферами життя й діяльності суспільних та відтворюючих груп. Цим і характерне існування кластерів, тому що через них локалізуються частини середовищ, процеси й об’єкти регіонального розвитку. Бо саме через кластери, посилаючись на зарубіжний досвід, відбувається розвиток держави, відбуваються процеси економічних взаємовідносин, що мають відтворювальний ефект. І тому кластери на загальнодержавному рівні розглядаються не лише як окремі елементи чи осередки скупчень за відповідними галузями, спеціалізаціями, призначеннями, але й джерела поряд з потенціалами їх розвитку, удосконалення, поліпшень – чим відображається зарубіжна практика державного управління, і так само самоврядування та регіональної політики. Це ґрунтується тим, що регіональний розвиток держав Світу значно потребує обґрунтування напрямків ведення підприємницької діяльності, зокрема – того, що стосуються відтворюючих процесів і реалізації економічних інтересів суспільством, на підставі чого ґрунтується їх комунікації між собою. Бо кожен кластер характеризується унікальним осередком, де розміщуються галузі і спеціалізації у кожному регіоні, в результаті чого узагальнюється діяльність продуктивних сил, де проявляється їхній потенціал, здійснюються відтворюючі процеси, поліпшуються інфраструктурні об’єкти, впроваджуються інновації, залучаються грошові кошти. Оскільки мова йде про регіональні особливості розвитку держави, де широкі верстви населення разом із суб’єктами підприємницької діяльності ведуть взаємозв’язки і взаємовідносини, то таким чином обґрунтовуються осередки, які називаються кластерами. Це пояснюється тим, що кожна країна Світу, так само як і Україна, стикається із переходом власного відношення до економічної діяльності і відтворюючих процесів, за якими досягається не лише благополуччя, але і відбуваються перетворення відповідно до їх стратегічного розвитку в супроводі із впливом зовнішнього середовища. Тому з огляду на сьогодення слід зазначити, що державні перетворення в Україні, охарактеризовані адміністративно-територіальним устроєм, являє собою кластеризацію як виділення чи переформатування груп не лише за прикладом структурних елементів організацій і установ, але і їх потенційних властивостей. Але до сьогоднішнього дня як на загальнодержавному рівні, так і у науці кластеризація, і так само кластерний підхід, досліджені цілком недостатньо і поверхово, внаслідок чого значні обсяги потенціалу є неврахованими і мають нереалізовані особливості чи є у запущеному стані, через що держава недоотримує значні обсяги прибутків й матеріального забезпечення. Це стосується об’єктів й сфер діяльності, суспільних взаємовідносин – з точки зору облаштування територій, фінансового забезпечення, інновацій та ін. Таким чином, обґрунтовується кластерний підхід, через який відбувається ґрунтування, впорядкування, і разом з тим – виявлення властивостей для стратегічного розвитку регіонів, якими ґрунтуються територіальні утворення і локалізовані осередки, за рахунок чого державне управління набуває досконалого вигляду. І в подальшому кластеризація сприяє зміцненню тісних взаємовідносин структурованих елементів шляхом стратегічного розвитку регіонів, в результаті чого виникає поєднання кращих властивостей для спільних досягнень, інновацій, суспільних благ. Оскільки існування і зосередження кластерів в регіонах ґрунтуються на основі досягнення мети, вказаної у стратегічних орієнтирах за окремими пунктами, то особливе значення приділяється досягненню ефективності. Для цього призначені методичні основи щодо оцінювання процесів функціонування кластерів – разом із наявним організаційно-економічним механізмом, яким відображаються їх властивості. Таким чином обґрунтовується досягнення синергетичного ефекту – за рахунок поєднання властивостей кластерів, які включають у собі групи і сфери життя та діяльності суспільства, і подібно до цього – ефективності кластерного підходу. Тут головним чином зазначений зарубіжний досвід виникнення, розвитку і удосконалення кластерів, де особливе значення має державна підтримка у формі виділення значних обсягів фінансування, що у вітчизняних реаліях тут покладено на органи місцевого самоврядування.