Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0824U001189, Дисертація доктора філософії

Назва роботи

Патогенетичні механізми розвитку змін у респіраторному відділі легень при експериментальному цукровому діабеті

Здобувач

Федорченко Юлія Василівна,

Керівник Заяць Любомир Мирославович
Опонент Вастьянов Руслан Сергійович
Опонент Небесна Зоя Михайлівна
Рецензент Іванців Ольга Романівна
Рецензент Міськів Василь Андрійович

На здобуття

Доктор філософії, 222, Медицина

Дата захисту

31-08-2023

Опис

Експерименти виконані на 88-и білих щурах-самцях лінії Вістар масою 170-210 г. Тварини були розподілені на три групи: 1 – інтактна (n=10); 2 – контрольна (n=40); 3 – дослідна (n=38) з моделлю цукрового діабету, який відтворювали шляхом внутрішньоочеревинного введення стрептозотоцину фірми «Sigma» (США), розведеного в 0,1 М цитратному буфері з рН 4,5, з розрахунку 60 мг/кг маси тіла. Контрольній групі тварин внутрішньоочеревинно вводили еквівалентну дозу 0,1 М цитратного буферного розчину з рН 4,5. Усі маніпуляції здійснювалися під тіопентал-натрієвим знеболенням із розрахунку 60 мг/кг маси тіла. Забір матеріалу проводили через 14, 28, 42 і 70 діб після ін’єкції стрептозотоцину. Проведені біохімічні та імуноферментні дослідження показали, що через 14 діб після моделювання ЦД в сироватці крові спостерігається підвищення рівня глюкози на 222,5%, інтенсифікація процесів ліпопероксидації (підвищення вмісту ДК на 31,8%, ТБК-АП на 36,2%), збільшення концентрації каталази на 46,6%, МСМ254 на 32,9%, МСМ280 на 12,7%, зростання вмісту ОМБ356нм на 27,1%, ОМБ370нм на 18,6%, ОМБ430нм на 66,9%, ОМБ530нм на 73,6% у порівнянні з контрольними групами тварин. Через 28 діб після початку експерименту в сироватці крові визначається підвищення вмісту глюкози на 224,4%, ДК на 104,4%, ТБК-АП на 55,5%, зростання рівня каталази на 74,8%, МСМ254 на 51,7%, МСМ280 на 34,0%, збільшення концентрації ОМБ356нм на 57,1%, ОМБ370нм на 48,0%, ОМБ430нм на 92,4%, ОМБ530нм на 124,5% Через 42 доби в умовах змодельованого ЦД у сироватці крові виявляється збільшення концентрації глюкози на 267,6%, посилення ліпопероксидації (зростання рівня ДК на 112,5%, ТБК-АП на 68,4%), підвищення вмісту каталази на 29,3%, МСМ254 на 69,3%, МСМ280 на 64,8%, збільшення рівня ОМБ356нм на 119,0%, ОМБ370нм на 117,3%, ОМБ430нм на 127,9%, ОМБ530нм на 161,1% порівняно з показниками контрольних груп тварин. Концентрація SP-A1 у сироватці крові зросла на 69,5%, а вміст SP-B у сироватці крові підвищився на 54,2% порівняно з тваринами груп контролю. Визначається збільшення у сироватці крові рівнів TNF-α на 59,1%, IL-1β на 73,5%, IL-6 на 60,6% відносно показників контрольних груп тварин. Через 70 діб після моделювання ЦД в сироватці крові відмічається підвищення концентрації глюкози на 300,2%, вмісту ДК на 125,4%, ТБК-АП на 88,0%, зменшення рівня каталази на 28,1%, збільшення вмісту МСМ254 на 100,4%, МСМ280 на 94,5%, зростання рівня ОМБ356нм на 132,0%, ОМБ370нм на 124,4%, ОМБ430нм на 168,7%, ОМБ530нм на 207,7% порівняно з показниками груп контролю. Проведений ультраструктурний аналіз респіраторного відділу легень показав, що через 14 діб після початку експерименту значна кількість альвеолярних макрофагів (АМ) знаходиться в стані підвищеної функціональної активності. В альвеолоцитах І типу (А-І) та альвеолоцитах ІІ типу (А-ІІ) мітохондрії з матриксом середньої електронно-оптичної щільності. Цистерни і канальці апарату Гольджі (АГ) і гранулярної ендоплазматичної сітки (ГЕС) без особливих структурних змін. Пластинчасті тільця (ПТ) різного ступеня зрілості, величини і форми. У цитоплазмі ендотеліоцитів гемокапілярів виявляються окремі мітохондрії з просвітленим матриксом. Складові компоненти АГ і ГЕС дещо розширені. У просвіті окремих гемокапілярів альвеолярної стінки спостерігається підвищена кількість нейтрофілів та їх адгезія. Через 28 діб дослідження у цитоплазмі А-І зустрічаються набряклі мітохондрії з поодинокими кристами. АГ представлений розширеними цистернами. Канальці ГЕС дещо розширені. В окремих А-ІІ визначаються ПТ з наявністю нерівномірних світлих проміжків між осміофільними пластинами. Через 42 доби від початку моделювання ЦД ядра А-І, А-ІІ з нуклеоплазмою низької електронно-оптичної щільності і маргінальною локалізацією хроматину. Через 70 діб дослідження явища гіпергідратації А-І, А-ІІ продовжують зберігатися. Уперше встановлено закономірності функціонально-морфологічних змін компонентів респіраторного відділу легень при експериментальному ЦД на основі комплексного підходу з використанням сучасних біохімічних, імуноферментних, електронномікроскопічних і статистичних методів дослідження. Доведено, що легеневе ушкодження у динаміці розвитку ЦД супроводжується інтенсифікацією процесів ліпідної і білкової пероксидації, ендогенної інтоксикації та активацією прозапальних цитокінів. Показано, що в умовах змодельованого ЦД про- та антиоксидантний баланс зміщується в бік переважання прооксидантних механізмів. Уперше встановлено, що підвищення концентрації в крові SP-A1 та SP-B при ЦД може служити молекулярним біомаркером ушкодження аерогематичного бар’єру легень, про що свідчать дані електронномікроскопічного дослідження. Ключові слова: стрептозотоцин-індукований діабет, легені, респіраторний відділ, ультраструктурне дослідження, молекули середньої маси, перекисне окиснення ліпідів, окисна модифікація білків, дієнові кон'югати, ТБК-активні продукти, каталаза, сурфактантні протеїни, прозапальні цитокіни. Галузь-Медицина.