Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U001207, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 23-02-2024 Статус Захищена Назва роботи Художнє життя Запоріжжя другої половини ХХ – початку ХХІ століть Здобувач Лисенко Ганна Олександрівна, Керівник Мельничук Людмила Юріївна Опонент Юр Марина Володимирівна Опонент Тютюник Ірина Святославівна Рецензент Соколюк Людмила Данилівна Рецензент Чечик Валентина Вікторівна Опис У дисертації досліджується історія мистецтва Запоріжжя середини ХХ – початку ХХІ століть, з акцентом на становленні, розвитку і трансформації художнього життя міста. Концентрація художників у 1950–1960-х роках, а також попит на їхні навички під час відбудови міста після Другої світової війни суттєво вплинули на мистецьку атмосферу. У дослідженні проаналізовано внесок кількох поколінь митців, включно з повоєнною епохою, у відродження мистецького процесу та інституалізацію його форм. У ньому також уважно розглядається молоде покоління, яке перебувало під впливом горбачовської перебудови та здобуття Україною незалежності і прагнуло відновити зв’язок зі світовим мистецтвом. Дисертація має на меті визначити ключові тенденції та явища, які формують мистецьке життя Запоріжжя та створюють його регіональну ідентичність у мистецькому ландшафті України. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до них та загальних висновків, списку використаних джерел (290 позицій), додатків, які включають список ілюстрацій (Додаток А) та альбом ілюстрацій (Додаток Б, 123 позиції). Обсяг основного тексту дисертації становить 141 сторінка, обсяг з додатками – 307 сторінок. У першому розділі розглядається стан наукової розробки теми мистецького життя Запоріжжя другої половини ХХ – початку ХХІ століть. Зазначається, що ця тема не є ґрунтовно вивченою і лише фрагментарно розглядалася в попередніх публікаціях. Проте з’явилися публікації запорізьких мистецтвознавців, які дають предметний матеріал і слугують основою для подальшого осмислення. Джерельну базу дослідження склали твори запорізьких художників, архівні матеріали, рідкісні періодичні видання, альбоми, каталоги виставок, інтерв’ю з учасниками мистецьких процесів. Використано різноманітні методи дослідження, зокрема загальнонаукові методи абстрагування, аналізу, синтезу, індукції, дедукції та аналогії, а також історико-хронологічний, порівняльний, іконографічний, мистецтвознавчий та біографічний аналіз. У другому розділі дисертації розглядається творчість художників Запоріжжя з 1950-х до 2010-х років. У монументально-декоративному мистецтві цього періоду поряд із загальноприйнятими темами соціалістичного реалізму художники включають теми і сюжети, пов’язані з фольклором та історичним минулим Запоріжжя. У 1970–1980-х роках досліджуються заборонені теми національного досвіду, що розширює репертуар станкових творів. Поява запорізького модерністського пейзажу в 1960–1970-х роках розглядається як форма опору радянському реалізму. Запорізькі художники експериментували з фактурою та поєднанням кольорів, у пейзажах акцентували увагу на природі та поетизації рідного краю. Тенденція опору простежується і в роботах засновників Запорізького фотоклубу. «Молодше» покоління запорізьких художників сприйняло авангард та сучасні західні тенденції. Пленери та симпозіуми стали важливими заходами для запорізьких художників, що сприяли подальшому дослідженню візуального мистецтва. Третій розділ досліджує інституціоналізацію мистецького середовища в Запоріжжі, Україна. У ньому йдеться про створення Запорізького об’єднання художників у 1948 році, яке згодом стало частиною Спілки художників Української РСР у 1962 році. Крім того, у тексті висвітлюються етапи розвитку художньої освіти в Запоріжжі, згадується педагогічна діяльність Ю. Магалевського та професійна школа з художньо-ремісничим ухилом на початку 1900-х років. У 1950–1960-х роках у Запоріжжі розвиваються «домашні академії» та офіційні художні студії. Відкриття Запорізької дитячої художньої школи у 1959 році ознаменувало новий етап у початковій художній освіті. У тексті також йдеться про заснування Запорізького обласного художнього музею у 1971 році. Музей мав на меті сприяти розвитку національної візуальної ідентичності, демонструвати українське мистецтво та зберігати спадщину запорізької художньої школи. Суттєва увага в колекції музею приділяється творам місцевих художників, а також тим, що відображають історію регіону. Зокрема, в музеї зберігаються унікальні монографічні збірки робіт Т. Яблонської та М. Примаченко. Ключові слова: художнє життя, художня школа, сучасне образотворче мистецтво, декоративно-монументальне мистецтво, фотомистецтво, пластичні мистецтва, абстрактне мистецтво, авангард, живопис, графіка, національні традиції, пленери і виставки, соцреалізм, мистецькі об’єднання, художній музей Дата реєстрації 2024-03-14 Додано в НРАТ 2024-03-18 Закрити