Реєстраційний номер
0824U001209, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
23-02-2024
Статус
Захищена
Назва роботи
Обґрунтування профілактики стоматологічних захворювань у дітей з інфекційним мононуклеозом. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Здобувач
САВЧИН СОФІЯ ВІКТОРІВНА,
Керівник Чухрай Наталія Львівна
Опонент Годованець Оксана Іванівна
Опонент Каськова Людмила Федорівна
Рецензент Слаба Оксана Михайлівна
Рецензент Малко Наталія Володимирівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Опис
Дисертація присвячена підвищенню ефективності профілактики стоматологічних захворювань у дітей з інфекційним мононуклеозом. Отримані результати клінічних, імунологічних та мікробіологічних досліджень дозволили обґрунтувати комплекс лікувально-профілактичних заходів основних стоматологічних захворювань у дітей з інфекційним мононуклеозом. Для оцінки захворюваності дітей інфекційним мононуклеозом ретроспективно проаналізовано 448 медичних карт (№003/0) дітей, які були госпіталізовані та перебували на лікуванні у Львівській обласній інфекційній лікарні за період – 2019 по 2022 рр. Встановлено, що серед госпіталізованих дітей було 61,83% хлопців та 38,17% дівчат. Протягом всіх років визначалося переважання госпіталізованих з ІМ хлопців. Значно частіше були госпіталізовані діти від 1 до 5 років (60,26%). Основним симптомокомплексом у дітей був тонзиліт, лімфаденопатія, слабкість, гіпертермія, наліт на язику.
На основі клінічного обстеження 48 дітей з інфекційним мононуклеозом віком 6-9 років встановлено, що поширеність карієсу тимчасових зубів у обстежених дітей, в середньому, становить 87,53±2,34% при інтенсивності ураження 6,13±0,58 зуба у той час, як серед дітей без ознак вірусної інфекції – 76,15±2,13% (р<0,001) при інтенсивності ураження 4,81±0,53 зуба (р>0,05). При дослідженні активності каріозного процесу, в середньому, у 20,94±2,58% дітей з інфекційним мононуклеозом виявлено І ступінь активності карієсу, у контрольній групі таких дітей було на 32,30% більше (36,29±2,31%, р<0,05). ІІ та ІІІ ступені активності карієсу частіше виявлено у дітей основної групи (50,22±3,24% та 21,23±1,45%) у порівнянні з дітьми контрольної групи (42,47±2,13% та13,90±0,89%, р<0,05).
Аналіз результатів обстеження дітей з інфекційним мононуклеозом віком 6-14 років показав, що поширеність карієсу постійних зубів у обстежених дітей з цією патологією, в середньому, становить 73,68±3,04% при інтенсивності ураження 3,41±0,24 зуба, у той час, як серед дітей без ознак вірусної інфекції – 65,06±2,98% при інтенсивності ураження 2,53±0,22 зуба (р1<0,05, р2<0,01). При аналізі активності каріозного процесу виявлено, що І ступінь активності карієсу значно частіше виявлено у дітей контрольної групи (29,19±3,31%) по відношенню до дітей основної групи (17,33±3,68%, р<0,05). Натомість, серед дітей з інфекційним мононуклеозом частка осіб із ІІ ступенем активності карієсу, в середньому, була на 10,04% вищою, ніж серед практично здорових (31,87±3,24% проти 28,96±3,13 зуба відповідно, р>0,05). ІІІ ступінь активності карієсу, діагностовано у 5,55 разів частіше серед дітей у порівнянні з контрольною групою (р<0,05).
Порівняльна оцінка стану тканин пародонта проведена у 66 дітей 9 та 12 років із інфекційним мононуклеозом та 117 соматично здорових дітей цього ж віку (контрольна група). Явища запального процесу в тканинах пародонта у вигляді хронічного катарального та гіпертрофічного гінгівіту у дітей із інфекційним мононуклеозом, в середньому, виявлено у 69,70±5,66%, що відповідає високому рівню згідно критеріїв ВООЗ, та зустрічаються значно частіше по відношенню до дітей контрольної групи (48,72±4,62%, р<0,01), що відповідає середньому рівню. Серед дітей із інфекційним мононуклеозом хронічний катаральний гінгівіт (ХКГ) діагностовано у 63,64±5,92% випадків, що на 40,49% частіше, ніж у контрольній групі (45,30±4,60%, р<0,05). Кількість дітей із гіпертрофічним гінгівітом на фоні інфекційного мононуклеозу була на 77,19% вищою, ніж у дітей контрольної групи. При аналізі ступеню важкості ХКГ встановлено, що у дітей з інфекційним мононуклеозом, в середньому, легкий ступінь складає 52,38±7,71% проти 81,13±5,37% у контрольній групі (р<0,01). Значно вищою виявилась частка дітей основної групи із середнім ступенем важкості ХКГ (42,86±7,64%) порівняно із дітьми групи контролю (18,87±5,37%, р<0,05). Важкий ступінь діагностовано лише у 4,76±2,29% випадків у дітей з інфекційним мононуклеозом, серед соматично здорових дітей важкої форми ХКГ не виявлено взагалі.
З метою вивчення поширеності та структури зубощелепних аномалій нами було обстежено 183 дітей віком 9 та 12 років (66 дітей, у яких в анамнезі був інфекційний мононуклеоз, та 117 практично здорових дітей, які склали контрольну групу). Результати дослідження показали, що серед дітей основної групи ЗЩА виявлено у 86,36±4,22% у той час, як серед практично здорових дітей цей показник не перебільшував 69,23±4,27% (р<0,01). Найбільший відсоток склали аномалії зубних рядів: 81,81±4,75% у дітей основної групи та 49,57±4,62% у дітей контрольної групи (р<0,001). Аномалії прикусу зустрічались, в середньому, у 43,94±6,11% дітей основної групи, серед діте
Дата реєстрації
2024-03-14
Додано/оновлено в НРАТ
2024-03-14 / 2026-07-20
