Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0824U001296, Дисертація доктора філософії

Назва роботи

Соціальний захист військовослужбовців Збройних Сил України: історико-правовий аспект (2014-2018)

Здобувач

Журавльов Микола Вікторович,

Керівник Грицюк Валерій Миколайович
Опонент Автушенко Ірина Борисівна
Опонент Шамрай Богдан Миколайович
Рецензент Кримець Людмила Володимирівна
Рецензент Алещенко Віктор Іванович

На здобуття

Доктор філософії, 253, Військове управління (за видами збройних сил)

Дата захисту

24-04-2024

Опис

Журавльов М. В. Соціальний захист військовослужбовців Збройних Сил України (2014–2018 рр.): історико-правовий аспект. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії, за спеціальністю 253 «Військове управління (за видами збройних сил)» (25 – Воєнні науки, національна безпека, безпека державного кордону). – Національний університет оборони України Міністерства оборони України, Київ, 2023. У дисертаційній роботі виконано наукове завдання, що передбачало проведення комплексного воєнно-наукового аналізу процесу формування системи соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України з 2014 по 2018 рік, та дослідження генези підходів до соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України у контексті євроатлантичної інтеграції. З результатами дослідження встановлено, що система юридичних та соціальних гарантій для військовослужбовців Збройних Сил України, ветеранів війни і ветеранів військової служби на початку 2014 року функціонувала, однак вона не гарантувала повного виконання всіх конституційних прав і свобод та задоволення духовних і матеріальних потреб військовослужбовців повною мірою. Цьому сприяла низка причин: від неадаптованої нормативно-правової бази України з питань соціального захисту військовослужбовців до умов особливого періоду, викликаного частковою мобілізацією та проведенням заходів антитерористичної операції, відсутності чіткого алгоритму дій посадових осіб щодо реалізації законів України з питань соціального захисту військовослужбовців, до прорахунків у фінансовій системі під час планування бюджетних програм та їх недофінансування в умовах особливого періоду в Україні. Нормативно-правова база стосовно соціального захисту військовослужбовців та присвоєння їм статусу ветерана війни не була адаптована до умов проведення антитерористичної операції та бойових дій на території України. Відсутність законодавчого положення для осіб, які добровільно об’єдналися в рухи спротиву, утруднювала визначення їх легітимності та військового статусу. Відповідно, добровольці підпадали під статтю 260 Кримінального кодексу України щодо “Утворення незаконних військових формувань» та опинялись за межами правового поля держави. Під час проведення Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей соціальний захист військовослужбовців був організований, але існували юридичні невідповідності, зокрема стосовно статусу осіб, які здійснювали керівні функції від імені держави та були наділені відповідними повноваженнями, що не були юридично врегульовані. Внутрішні чинники, такі як політичні, соціальні, економічні та військові, відігравали негативну роль у розвитку соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей з початку 2014 року. Через стрімку інфляцію протягом 2014–2018 рр. спостерігалось значне погіршення умов життєдіяльності військовослужбовців Збройних Сил України, ветеранів війни та прирівняних до них осіб, ветеранів військової служби, що негативно вплинуло на морально-психологічний стан цих осіб, і вимагало більшої матеріальної та соціальної підтримки з боку держави. Науковим дослідженням встановлено що зміни, внесені до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» протягом 2014–2018 рр. загалом носять позитивний характер, проте були запроваджені з деяким запізненням в часі. Ці зміни дали змогу забезпечити ряд соціальних і правових гарантій військовослужбовців з питань всіх видів відпусток (у тому числі під час дії правового режиму воєнного стану); укладання контрактів; звільнення; кредитування; гарантії виплат грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців; вступ дітей військовослужбовців до навчальних закладів з військово-фізичною підготовкою; збереження житла та виплати грошової компенсації за не отримання його; безоплатну психологічну, медико-психіатричну реабілітацію учасників АТО; відрядження військовослужбовців до органів державної влади; порядок і розміри грошового забезпечення; надбавка до щомісячних додаткових виплат; питання одноразової грошової допомоги (виплати); індексація грошового забезпечення; отримання пільг в умовах кримінально-виконавчих заходів; окремі питання продовольчого і речового забезпечення; визначено соціально-правовий статус деяким категоріям військовослужбовців. Поряд з цим законодавець надав соціально-правовий статус військовослужбовців службовцям Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України. У результаті внесених протягом 2014–2018 рр. змін, проте, не вирішеними залишились деякі проблеми щодо забезпечення соціальних гарантій військовослужбовцям з боку держави. Було встановлено, що правова норма службового часу і час на відпочинок військовослужбовців у період проведення Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей законодавчо була невизначена.