Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0824U001345, Дисертація доктора філософії

Назва роботи

Обґрунтування вибору ортопедичної конструкції з опорою на імплантати у хворих з повною відсутністю зубів.

Здобувач

Пелехан Богдан Любомирович,

Керівник Рожко Микола Михайлович
Опонент Макеєв Валентин Федорович
Опонент Король Дмитро Михайлович
Рецензент Ожоган Зіновій Романович
Рецензент Проць Галина Богданівна

На здобуття

Доктор філософії, 221, Стоматологія

Дата захисту

09-03-2023

Опис

У залежності від типу запланованої ортопедичної конструкції, сформовані 3 групи хворих. До групи І увійшли 25 хворих, яким заплановано виготовлення повних умовно-знімних ортопедичних конструкцій за загальноприйнятою методикою з опорою на чотири внутрішньокісткові дентальні імплантати. З них у групу ІА включено 16 хворих (з первинною потребою), у групу ІБ – 9 хворих (із повторною потребою). До групи ІІ увійшли 25 хворих, яким заплановано виготовлення повних знімних ортопедичних конструкцій з балковою системою фіксації з опорою на чотири внутрішньокісткові дентальні імплантати за загальноприйнятою методикою. З них у групу ІІА включено 11 хворих (з первинною потребою), у групу ІІБ – 14 хворих (із повторною потребою). У групу ІІІ увійшли 25 хворих, яким заплановано виготовлення повних знімних ортопедичних конструкцій з балковою системою фіксації з опорою на чотири внутрішньокісткові дентальні імплантати за удосконаленою методикою. З них у групу ІІІА включено 14 хворих (з первинною потребою), у групу ІІІБ – 11 хворих (із повторною потребою). Контрольну групу склали 30 осіб віком 22-28 років, із інтактними зубними рядами та без супутньої патології. У хворих групи ІА на етапі планування ортопедичного лікування середні показники біоелектричної активності власне жувальних м’язів становили 584,0±17,4 мкВ справа та 543,4±12,9 мкВ зліва при виконанні проби максимального стиснення щелеп. Через 12 місяців середні значення зросли на 39,98% (рд<0,001) справа та на 39,95% (рд<0,001) зліва у порівнянні із показниками на етапі «до лікування». При виконанні проби максимального стиснення щелеп із ватними валиками середні показники на заключному етапі спостереження зросли на 40,86% (рд<0,001) справа та на 43,02% (рд<0,001) зліва. Коефіцієнті асиметрії при функціональному навантаженні у статиці (Кафн) для хворих групи ІА достовірно знизився у динаміці із 1,088 [1,042-1,117] на 1,064 [1,053-1,087] (рд<0,001) на етапі «12 місяців після лікування». Спостерігалася стабільність балансу оклюзії на етапах спостереження (рд<0,01), а час оклюзії (с) рівномірно знижувався на етапах спостереження ( на етапі фіксації медіанні показники становили 0,44±0,01 с; на етапі «12 місяців після лікування» достовірно знизився (рд<0,01) та становив 0,36±0,02 с). Час дезоклюзії (с) теж зазнав достовірного зниження (рд <0,001) та склав 0,50 [0,48-0,56] c. При дослідженні балансу оклюзії – «надмірний» рівень дисбалансу на заключному етапі спостереження зафіксований у 22,2% хворих. Час оклюзії достовірно знижувався на протязі функціонування та на кінцевому етапі спостереження становив 0,39±0,02 с. Час дезоклюзії (с) у хворих групи ІБ через 12 місяців після функціонування був на 45,9% вищим, за показник осіб контрольної групи (рк<0,001). Для хворих груп ІІА та ІІБ тенденції функціональних змін дещо відрізнялися за результатами інструментальних методів обстеження. Зокрема, при фіксації повних знімних ортопедичних конструкцій з балковою системою фіксації у хворих із проведеним первинним ортопедичним лікуванням повної відсутності зубів на нижній щелепі (група ІІА) електроміографічно зафіксований ріст показників mm. masseter dexter на 47,97% (рд<0,001) та mm. masseter sinister на 44,19% (рд<0,001) через 12 місяців після лікування при максимальному стисненні щелеп. Стабільність оклюзійних співвіднношень оцінювалася за інтенсивністю «легкого» та «середнього» рівнів дисбалансу, що спостерігалося у 63,6% хворих групи ІІА та у 71,4% хворих групи ІІБ. Динаміка росту середніх показників біоелектричної активності власне жувальних м’язів у хворих групи ІІІА при виконанні проби максимального стиснення щелеп була наступною: через 14 діб – на 2,61% справа (рд<0,001) та 3,85% (рд<0,001) зліва; через 6 місяців після фіксації – на 53,85% справа (рд<0,001) та 61,84% зліва (рд<0,001); через 12 місяців після проведеного лікування – на 66,52% справа (рд<0,001) та 76,37% (рд<0,001) зліва. Схожі тенденції росту показників при виконанні проби максимального стиснення щелеп зафіксовані у хворих групи ІІІБ. Зокрема, через 12 місяців після фіксації ортопедичних конструкцій ріст середніх показників становив 61,63% справа (рд<0,001) та 67,20% зліва (рд<0,001). Інтенсивність «надмірного» рівня дисбалансу у хворих групи ІІІА був на рівні 7,1%, у хворих групи ІІІБ – розвитку «надмірного» дисбалансу не спостерігалося. Дослідження часу дезоклюзії було показовим для оцінки перебудови функції жувальної мускулатури при оклюзійному навантаженні. Зниження у динаміці часу дезоклюзії у групі ІІІА на 54,5% (рд<0,001), у групі ІІІБ – на 52,1% (рд<0,001) із достовірним наближенням даних до значень осіб контрольної групи було найбільш суттєвим серед груп пролікованих хворих. Ключові слова: повна відсутність зубів, нижня щелепа, жувальні м’язи, імплантологічне лікування, механіко-математичне моделювання, повна знімна ортопедична конструкція, дентальні імплантати, електроміографія, комп’ютеризований метод аналізу оклюзії, конусно-променева комп’ютерна томографія, ефективність лікування. Галузь-Медицина.