Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U001345, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 09-03-2023 Статус Запланована Назва роботи Обґрунтування вибору ортопедичної конструкції з опорою на імплантати у хворих з повною відсутністю зубів. Здобувач Пелехан Богдан Любомирович, Керівник Рожко Микола Михайлович Опонент Макеєв Валентин Федорович Опонент Король Дмитро Михайлович Рецензент Ожоган Зіновій Романович Рецензент Проць Галина Богданівна Опис У залежності від типу запланованої ортопедичної конструкції, сформовані 3 групи хворих. До групи І увійшли 25 хворих, яким заплановано виготовлення повних умовно-знімних ортопедичних конструкцій за загальноприйнятою методикою з опорою на чотири внутрішньокісткові дентальні імплантати. З них у групу ІА включено 16 хворих (з первинною потребою), у групу ІБ – 9 хворих (із повторною потребою). До групи ІІ увійшли 25 хворих, яким заплановано виготовлення повних знімних ортопедичних конструкцій з балковою системою фіксації з опорою на чотири внутрішньокісткові дентальні імплантати за загальноприйнятою методикою. З них у групу ІІА включено 11 хворих (з первинною потребою), у групу ІІБ – 14 хворих (із повторною потребою). У групу ІІІ увійшли 25 хворих, яким заплановано виготовлення повних знімних ортопедичних конструкцій з балковою системою фіксації з опорою на чотири внутрішньокісткові дентальні імплантати за удосконаленою методикою. З них у групу ІІІА включено 14 хворих (з первинною потребою), у групу ІІІБ – 11 хворих (із повторною потребою). Контрольну групу склали 30 осіб віком 22-28 років, із інтактними зубними рядами та без супутньої патології. У хворих групи ІА на етапі планування ортопедичного лікування середні показники біоелектричної активності власне жувальних м’язів становили 584,0±17,4 мкВ справа та 543,4±12,9 мкВ зліва при виконанні проби максимального стиснення щелеп. Через 12 місяців середні значення зросли на 39,98% (рд<0,001) справа та на 39,95% (рд<0,001) зліва у порівнянні із показниками на етапі «до лікування». При виконанні проби максимального стиснення щелеп із ватними валиками середні показники на заключному етапі спостереження зросли на 40,86% (рд<0,001) справа та на 43,02% (рд<0,001) зліва. Коефіцієнті асиметрії при функціональному навантаженні у статиці (Кафн) для хворих групи ІА достовірно знизився у динаміці із 1,088 [1,042-1,117] на 1,064 [1,053-1,087] (рд<0,001) на етапі «12 місяців після лікування». Спостерігалася стабільність балансу оклюзії на етапах спостереження (рд<0,01), а час оклюзії (с) рівномірно знижувався на етапах спостереження ( на етапі фіксації медіанні показники становили 0,44±0,01 с; на етапі «12 місяців після лікування» достовірно знизився (рд<0,01) та становив 0,36±0,02 с). Час дезоклюзії (с) теж зазнав достовірного зниження (рд <0,001) та склав 0,50 [0,48-0,56] c. При дослідженні балансу оклюзії – «надмірний» рівень дисбалансу на заключному етапі спостереження зафіксований у 22,2% хворих. Час оклюзії достовірно знижувався на протязі функціонування та на кінцевому етапі спостереження становив 0,39±0,02 с. Час дезоклюзії (с) у хворих групи ІБ через 12 місяців після функціонування був на 45,9% вищим, за показник осіб контрольної групи (рк<0,001). Для хворих груп ІІА та ІІБ тенденції функціональних змін дещо відрізнялися за результатами інструментальних методів обстеження. Зокрема, при фіксації повних знімних ортопедичних конструкцій з балковою системою фіксації у хворих із проведеним первинним ортопедичним лікуванням повної відсутності зубів на нижній щелепі (група ІІА) електроміографічно зафіксований ріст показників mm. masseter dexter на 47,97% (рд<0,001) та mm. masseter sinister на 44,19% (рд<0,001) через 12 місяців після лікування при максимальному стисненні щелеп. Стабільність оклюзійних співвіднношень оцінювалася за інтенсивністю «легкого» та «середнього» рівнів дисбалансу, що спостерігалося у 63,6% хворих групи ІІА та у 71,4% хворих групи ІІБ. Динаміка росту середніх показників біоелектричної активності власне жувальних м’язів у хворих групи ІІІА при виконанні проби максимального стиснення щелеп була наступною: через 14 діб – на 2,61% справа (рд<0,001) та 3,85% (рд<0,001) зліва; через 6 місяців після фіксації – на 53,85% справа (рд<0,001) та 61,84% зліва (рд<0,001); через 12 місяців після проведеного лікування – на 66,52% справа (рд<0,001) та 76,37% (рд<0,001) зліва. Схожі тенденції росту показників при виконанні проби максимального стиснення щелеп зафіксовані у хворих групи ІІІБ. Зокрема, через 12 місяців після фіксації ортопедичних конструкцій ріст середніх показників становив 61,63% справа (рд<0,001) та 67,20% зліва (рд<0,001). Інтенсивність «надмірного» рівня дисбалансу у хворих групи ІІІА був на рівні 7,1%, у хворих групи ІІІБ – розвитку «надмірного» дисбалансу не спостерігалося. Дослідження часу дезоклюзії було показовим для оцінки перебудови функції жувальної мускулатури при оклюзійному навантаженні. Зниження у динаміці часу дезоклюзії у групі ІІІА на 54,5% (рд<0,001), у групі ІІІБ – на 52,1% (рд<0,001) із достовірним наближенням даних до значень осіб контрольної групи було найбільш суттєвим серед груп пролікованих хворих. Ключові слова: повна відсутність зубів, нижня щелепа, жувальні м’язи, імплантологічне лікування, механіко-математичне моделювання, повна знімна ортопедична конструкція, дентальні імплантати, електроміографія, комп’ютеризований метод аналізу оклюзії, конусно-променева комп’ютерна томографія, ефективність лікування. Галузь-Медицина. Дата реєстрації 2024-03-25 Додано в НРАТ 2024-03-25 Закрити