Дисертація доктора філософії. Караулов Віталій Дмитрович. Іригаційний потенціал водних об’єктів Одеської області

Реєстраційний номер

0824U001479, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

23-05-2024

Статус

Захищена

Назва роботи

Іригаційний потенціал водних об’єктів Одеської області

Здобувач

Караулов Віталій Дмитрович,

Керівник Юрасов Сергій Миколайович
Опонент Шахман Ірина Олександрівна
Опонент Бєдункова Ольга Олександрівна
Рецензент Колісник Алла Вікторівна
Рецензент Сапко Ольга Юріївна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Одеський державний екологічний університет

Опис

Дисертаційна робота присвячена визначенню іригаційного потенціалу водних ресурсів Одеської області, більша частина якої знаходиться у степовій зоні з дуже посушливими кліматичними умовами і суттєвим дефіцитом вологи для сільгоспкультур. Особливості агрокліматичних умов зумовлюють розвиток зрошувального землеробства на даної території. Специфікою дослідження була його спрямованість на кількісне і якісне оцінювання можливостей зрошення в Одеській області з використанням імовірнісного підходу та з врахуванням вимог норм країн ЄС в частині обмеження ризику погіршення якості вод. На даний час така інформація відсутня. Значна частина дослідження була присвячена апробації і уточненню запропонованих методик оцінювання іригаційних властивостей вод. Основні результати дисертаційної роботи вперше отримані у вітчизняній практиці екологічних досліджень. Вступ містить актуальність вибору теми дисертаційної роботи, її зв’язок з науково-дослідницькими темами університету, наукову новизну отриманих результатів. Відповідно сформульованої мети роботи визначені завдання дослідження, а також його об’єкт, предмет і методи. Показано практичне значення отриманих результатів, особистий внесок здобувача, апробація і публікація результатів дослідження, структура та обсяг роботи. У першому розділі надається огляд існуючих методик оцінки якості іригаційних вод вітчизняних і зарубіжних авторів. Обрані найбільш поширені показники якості вод, що підходять для рішення сформульованого завдання роботи. Показано недоліки методики оцінці небезпеки іригаційного засолення ґрунту за показником суми токсичних солей у еквівалентах хлорид-іонів. Виконано вдосконалення цієї методики на основі запропонованої детальної типізації іригаційних вод. Крім того запропоновано визначення ризику погіршення якості іригаційних вод за окремими показниками. Це дозволяє привести оцінку якості вод за вітчизняними нормами у відповідність до вимог норм країн ЄС. Другий розділ присвячено загальній характеристиці природних умов Одеської області, особливостям її рельєфу і ґрунтового покриву, агрокліматичним умовам та особливостям її іригаційної системи. У третьому розділі дана загальна характеристика і оцінка якості поверхневих і підземних (ґрунтових і дренажних) вод у районах розташування масивів зрошення Одеської області. Крупні річки Одещини Дунай і Дністер (з своєю протокою Турунчук) є основними джерелами зрошення. Води Дунаю за усіма основними іригаційними показниками на 100% придатні для зрошення. Їх можна рахувати еталоном іригаційних вод. Води Дністра потребують «обмеженого застосування» при поливі за мінералізацією і вмістом магнію (ризик погіршення якості вод за магнієм становить 25-27%). У басейнах річок Південний Буг і Дністер усі їх притоки (крім річки Кучурган) мають мінералізацію до 1 г/дм3. За мінералізацією ці води відносяться до класу 2. Води усіх середніх і малих річок, водосховищ (крім великих Придунайських) та ставків, розташованих у басейні Дунаю і у смузі південного степу басейну річок Причорномор’я не придатні для зрошення. Четвертий розділ присвячено оцінці іригаційного потенціалу водних об’єктів Одеської області. У даному дослідженні іригаційний потенціал водних ресурсів Одещини розглянутий по чотирьох басейнах: річки Дністер, річки Південний Буг, річок Причорномор’я і річки Дунай. До іригаційного потенціалу увійшли: стік річок за зрошувальний період року (ЗПР), середнього по водності та маловодних років із забезпеченістю 75 і 95% за відрахуванням 75% стоку у найгірший за водністю місяць року з 95% забезпеченістю; об’єми озер, ставків і корисні об’єми водосховищ; об’єми водозабору за ЗПР прогнозних запасів міжпластових вод районів, водозабір в яких можливо нарощувати (запаси міжпластових вод, яки є спрацьованими, або близькими до спрацювання – не враховані). Розподіл потенціалу по водних басейнах вкрай нерівномірний: на частку басейну Дунаю приходиться 92,4%; Дністра – 7,2%; річок Причорномор’я – 0,22%; південного Бугу – 0,15%. При середньої зрошувальної нормі 3500 м3/га у середній за водністю рік складові іригаційного потенціалу області забезпечують полив: річковий стік – 22480 тис.га, ставки – 22,9 тис.га, водосховища - 267 тис.га, підземні води – 26,9 тис.га. У п’ятому розділі визначені основні напрямки сталого розвитку зрошувального землеробства в умовах Одеської області при глобальному потепленні клімату і зростанні його посушливості на регіональному рівні. Особливості Одеської області роблять необхідним вжиття наступних основних напрямків щодо сталого розвитку її зрошувального землеробства: технічних; біологічних; управління. Першочерговою технічною задачею являється відновлення існуючих зрошувальних систем та вдосконалення управління водними ресурсами у зрошувальному землеробстві Одеської області.

Дата реєстрації

2024-04-08

Додано/оновлено в НРАТ

2025-01-17 / 2026-07-11