Реєстраційний номер
0824U001512, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
24-01-2023
Статус
Захищена
Назва роботи
Клініко-функціональні, ендотеліальні та імуно-запальні аспекти поєднаного перебігу ішемічної хвороби серця та ревматоїдного артриту: особливості лікувальної тактики
Здобувач
Гусарчук Анна Георгіївна, Доктор філософії
Керівник Ілащук Тетяна Олександрівна
Опонент Бабінець Лілія Степанівна
Опонент Федоров Сергій Валерійович
Рецензент Федів Олександр Іванович
Рецензент Тащук Віктор Корнійович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Буковинський державний медичний університет
Опис
В роботі доведено, що ранній початок та більша тривалість РА супроводжуються раннім розвитком супутнього ХКС у хворих Буковинської популяції, яка може виявлятися у даного контингенту вже у молодому – до 45 років – віці. З’ясовано, що різна кількість болючих суглобів та підвищена ШОЕ навіть за однакової кількості набряклих суглобів у хворих обох досліджуваних підгруп можуть бути ознакою однакового внеску больового та запального компонентів у вищий індекс активності захворювання DAS28 у хворих із поєднаною патологією.
Виявлено, що серед хворих на РА без супутніх ССЗ, і за поєднання РА + ХКС, виявляється високий відсоток пацієнтів з гіперліпідеміями, найчастіше діагностується підвищення рівня ХС ЛПНЩ. У хворих на РА з супутнім ХКС достовірно вищі показники вмісту загального холестеролу і ХС ЛПНЩ у крові, та достовірно менший вміст ХС ЛПВЩ, порівняно з хворими на РА. Дані зміни виражені найбільше у хворих, які хворіють на РА до 10 років, тобто, збільшення тривалості захворювання нівелює дану різницю. Доведено, що зростання індексу атерогенності вище 3.5 у хворих молодого та середнього віку за поєднання РА і ХКС свідчить про вищий ризик розвитку ускладнень ССЗ у даних вікових групах.
Продемонстровано, що у молодому та середньому віці на фоні менш вираженої ендотеліальної дисфункції та меншої тривалості РА вміст метаболітів NO у крові хворих значно зростає, особливо суттєво за рахунок компоненти NO3-, яка утворюється переважно при гострому чи хронічному запаленні. З віком, та за супутнього ХКС на фоні тривало існуючого РА поглиблюється ЕД, при якій механізми стимуляції продукції монооксиду азоту виснажуються настільки, що сумарний вміст метаболітів NO починає зменшуватися, порівняно з хворими молодшого віку. По мірі збільшення тривалості захворювання у крові хворих зростає вміст VEGF, який, водночас, не виявив вікової залежності за РА і не змінювався додатково за супутнього ХКС. Рівні sCD28 вищі у хворих із менш тривалим РА, і починають зменшуватися зі збільшенням тривалості захворювання. При цьому, показники дещо вищі у хворих молодого та середнього віку.
Виявлено, що для пацієнтів із коморбідними РА і ХКС характерною є нижча оцінка власного стану здоров’я, яка додатково погіршується з віком та по мірі зростання тривалості основного захворювання. За даними індексу HAQ, у хворих із РА та ХКС суттєвішим є обмеження фізичних функцій, а також у цій популяції вищий відсоток хворих із порушенням функцій, яке розцінене як значне, порівняно з ізольованим РА. Коморбідність РА з ХКС менше позначається на фізичній складовій здоров’я хворих, але суттєво погіршує психічну складову здоров’я, сприяючи соціальній дезадаптації, розвитку тривожності та виникненні схильності до депресій, негативно відображається на сприйнятті хворим перспектив свого лікування.
Показано, що у хворих групи РА та ХКС у порівнянні із пацієнтами групи ХКС, спостерігали достовірно вищі показники ЧСС, так ЧССmin вищою була на 3,1%, ЧССсер – на 12,73%, ЧССmax - на 11,6% відповідно. Порівняння показників спектрального аналізу ВСР вказує на більш виражене зниження загальної потужності спектру (34,82%, р<0,001), високочастотної складової спектру (15,94%, р<0,05) у пацієнтів з поєднанням РА та ХКС, що корелювало із показниками активності та тривалості РА. Також у цих пацієнтів достовірно частіше було виявлено епізоди як больової (на 23,21%) так і безбольової (на 36,62%) ішемії міокарда. При цьому співвідношення епізодів ББІМ до БІМ у пацієнтів із РА+ХКС було вищим (1,6) за аналогічний показник у групі хворих на ХКС. Те ж саме стосується й тривалості епізодів БІМ та ББІМ, вона була достовірно більшою у пацієнтів з поєднаним перебігом РА та ХКС.
Доведено, що додаткове призначення L-лізину у складі лікувального комплексу сприяє повнішому регресу клінічної симптоматики у хворих на РА, а дія його краще виражена у групі хворих на РА +ХКС. Модифікація лікування шляхом додавання до терапевтичного комплексу L-лізину есцинату супроводжується проявом помірного гіполіпідемічного ефекту з покращенням рівнів загального холестерину, ХС ЛПНЩ, тригліцеридів у хворих. На тлі лікування шляхом додавання до терапевтичного комплексу L-лізину есцинату спостерігається зменшенням рівня прозапального маркера VEGF у обраної категорії пацієнтів. На вміст sCD28 у крові хворих на РА впливає переважно антиревматична терапія, і зменшення показника на 22,0% як у основній, так і в групі порівняння може свідчити про досягнення стабілізації імунної відповіді у пацієнтів обох груп.
Дата реєстрації
2024-04-11
Додано/оновлено в НРАТ
2024-04-11 / 2026-07-01
