Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0824U001524, Дисертація доктора філософії

Назва роботи

Постінтубаційні пошкодження трахеї (механізм, профілактика, діагностична та лікувальна тактика)

Здобувач

Садовий Валентин Юрійович,

Керівник Кучин Юрій Леонідович
Опонент Опанасенко Микола Степанович
Опонент Ляховський Віталій Іванович
Рецензент Земсков Сергій Володимирович
Рецензент Тарасенко Максим Васильович

На здобуття

Доктор філософії, 222, Медицина

Дата захисту

23-05-2024

Опис

Постінтубаційні пошкодження трахеї є рідким ускладненням, яке виникає з частотою від 1:20000 до 1:75000 при інтубації трахеї «однопросвітною» трубкою. При інтубації «двопросвітною» трубкою частота таких ускладнень збільшується до 0,05-0,19%. Найчастіше ці ушкодження є поздовжніми розривами задньої стінки трахеї (мембранозної частини). Анатомічно стравохід знаходиться позаду мембранозної частини трахеї зліва та підтримує її, тому найбільш часто розриви трахеї виникають справа та рідко розповсюджуються до бронхів. Факторами ризику постінтубаційних ушкоджень трахеї за результатами мета-аналізів є ургентна інтубація, жіноча стать, використання металевого провіднику та перероздування манжети. Ситуація, коли трубку встановлюють над каріною, де трахея має найширший діаметр, роздувають манжету та підтягують трубку назад у правильне положення, також може призводити до розривів трахеї. Традиційно застосовували хірургічне лікування розривів трахеї, яке супроводжувалося високою частотою ускладнень та летальністю до 70% у критичних хворих, проте в останні роки опубліковано декілька серій клінічних випадків успішного консервативого лікування. За даними різних авторів, відсутність потреби у штучній вентиляції легень, дихальної недостатності, пневмомедіастінуму та пневмотораксу, а також довжина розриву до 2 см є показами до консервативної терапії. В Україні опубліковано лише декілька випадків постінтубаційних пошкоджень трахеї, з летальністю близько 40% . Через низьку інцидентність таких ускладнень, питання їх діагностики та лікування залишаються невирішеними та потребують подальших досліджень. Дослідження механізму пошкодження трахеї, впровадження нових підходів та алгоритмів їх діагностики та лікування дозволить зменшити інцидентність постінтубаційних пошкоджень трахеї та покращити результати їх лікування.