Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0824U001551, Дисертація доктора філософії

Назва роботи

Прогнозування та індивідуалізоване комплексне хірургічне лікування синдрому стопи діабетика

Здобувач

Кхоршані Білел .., Доктор філософії

Керівник Польовий Віктор Павлович
Опонент Дзюбановський Ігор Якович
Опонент Желіба Микола Дмитрович
Рецензент Паньків Іван Володимирович
Рецензент Колотило Олександр Богданович

На здобуття

Доктор філософії, 222, Медицина

Дата захисту

17-08-2022

Опис

У роботі узагальнений досвід лікування хворих на ЦД з хронічною критичною ішемією нижніх кінцівок (ХКІНК) на тлі стенотично-оклюзійних уражень (СОУ) артерій переважно підколінно-гомілкового-стопового сегменту та ВНУ стопи (ІФ СДС), яким виконувались відкриті, ендоваскулярні та гібридні хірургічні втручання на артеріях нижньої кінцівки та оперативні втручання на стопі. Запропоновано систему профілактики та лікування СДС, яка заснована на патофізіологічно обґрунтованому комплексі заходів, у вигляді алгоритму, який включає: ліквідацію стенотично-оклюзійних ушкоджень судин, контролю системної запальної відповіді та розширенням показань до виконання балонної ангіопластики у випадках неможливості виконання відкритої реконструкції через тяжку супутню патологію, відсутності пластичного матеріалу або поширених трофічних змінах ураженої кінцівки та гібридних втручань при багаторівневих стенотично-оклюзійних ушкоджень артерій у хворих з ішемічною формою СДС. Обмежити показання до судинних втручань можна за рахунок технічних труднощів та наявності ознак синдрому системної запальної відповіді, що суттєво підвищує ризики ускладнень. Розроблений новий комплексний хірургічний лікувальний підхід з урахуванням індивідуальних особливостей перебігу виразково-некротичного процесу у хворих на СДС, показав ефективність відновлення кровотоку до рівня 25-30% остаточного стенозу у 94,3% випадків (97,3% – при стенотичних ураженнях та 86,4% – при оклюзії артерій). Аналіз результатів лікування пацієнтів терміном до 12 місяців показав, що прохідність артерій через 1, 6, 12 місяців становила відповідно – 90%; 64% та 40%. Ці дані свідчать про те, що ізольовані ураження артерій малого діаметра є несприятливим фактором, що впливає на результати реконструктивних втручань, а хворі першого року після ангіопластики за необхідності можуть підлягати превентивному ендоваскулярному втручанню.