Дисертація доктора філософії. Денисюк Катерина Валеріївна. Застосування екстракорпоральної гемокорекції в програмі інтенсивної терапії у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю

Реєстраційний номер

0824U001653, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

09-07-2024

Статус

Захищена

Назва роботи

Застосування екстракорпоральної гемокорекції в програмі інтенсивної терапії у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю

Здобувач

Денисюк Катерина Валеріївна,

Керівник Лоскутов Олег Анатолійович
Опонент Руденко Надія Миколаївна
Опонент Колтунова Ганна Борисівна
Опонент Руденко Костянтин Володимирович
Рецензент Гіреш Йосиф Йосифович

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Національний університет охорони здоров'я України імені П. Л. Шупика

Опис

Серцева недостатність (СН), що безперервно прогресує, з вираженими клінічними симптомами, поганою чутливістю до терапії, частими епізодами декомпенсації та високою смертністю, залишається основною епідеміологічною та медичною проблемою для системи охорони здоров’я. З урахуванням зазначеного, метою даного дослідження було підвищення ефективності терапії та зменшення відсотку ускладнень під час лікування пацієнтів з тяжкою стадією СН, спричиненою дилатаційною кардіоміопатією (ДКМП), шляхом вибору оптимальної тактики терапії. В дисертації наведено результати дослідження, основаного на аналізі результатів застосування різних напрямків лікування пацієнтів з тяжкою СН, та проведено порівняльний аналіз отриманих результатів. Було відібрано 120 пацієнтів, проте, через невідповідність критеріям дослідження 11 з них виключили на першому етапі. До дослідження увійшли 109 пацієнтів (в середньому 40,2±12,02 років; чоловіків – 95 (87,16%), жінок – 14 (12,84%), що проходили стаціонарне лікування в ДУ «Інститут серця МОЗ України» з 2015 по 2020 рр. 3 Проведення дослідження відповідало вимогам Гельсінської декларації та інших міжнародних і національних документів, що стосуються біоетичних принципів проведення науково-медичних досліджень. Протокол дослідження був схвалений та затверджений Комітетами з етики ДУ «Інститут серця МОЗ України» та НУОЗ України імені П.Л. Шупика. Пацієнти давали письмову та усну згоду на участь у дослідженні. Застосовані у дослідженні методи клінічного обстеження та статистичної обробки даних були загальноприйнятими для даної категорії пацієнтів та стандартизованими, що дало змогу одержувати відтворювані дані з високим ступенем надійності. На першому етапі з дослідження було виключено пацієнтів, що не відповідали обраним діагностичним критеріям. На другому етапі дослідження всі 109 пацієнтів були розподілені на 3 групи відповідно до основного методу лікування, що застосовувався. Пацієнти всіх груп дослідження отримували медикаментозне лікування, що включало прийом інгібіторів АПФ або блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ, ß-блокаторів, антагоністів альдостерону, салуретиків, інших симптоматичних медикаментозних препаратів. До групи 1 (n=28) увійшли пацієнти, що отримували виключно медикаментозну терапію. Пацієнтам групи 2 (n=22) крім того було виконано хірургічні втручання з метою корекції СН – парціальна резекція лівого шлуночка (ЛШ) з пластикою. Пацієнтам групи 3 (n=59) медикаментозну терапію було доповнено курсом гемосорбції з 3 процедур на апараті Terumo Advanсed Perfusion System 1 з використанням гранульованого делігандинізуючого гемосорбенту. За результатами стаціонарного лікування було проведено порівняльний аналіз клініко-лабораторних та інструментальних даних по групах. Аналіз динаміки змін клінічних симптомів показав, що у пацієнтів всіх груп дослідження було отримано схожі результати. В групах 1 (n=28) та 3 (n=59) задишки у спокої та при мінімальному фізичному навантаженні не було (р<0,001), в групі 2 (n=22) зустрічаємість даного симптому зменшилась на 59,12% 4 (р=0,0003). Виражені периферичні набряки у пацієнтів груп 1 (n=28) і 2 (n=22) не відмічались (р<0,001), в групі 3 (n=59) даний симптом фіксували на 54,3% рідше (р<0,001). Крім того, частота зустрічаємості таких ознак перевантаження рідиною, як асцит та гідроторакс, в групі 1 (n=28) зменшились на 46,43% (р=0,0003) та на 42,87% (р=0,0016), в групі 3 (n=59) - на 30,6% (р=0,0001) та на 37,26% (р<0,001) відповідно, що свідчить про виражений позитивний клінічний ефект від отриманого лікування. В групі 2 достовірних змін даних симптомів не було виявлено. Аналіз та порівняння тахіаритмічних та кардіалгічних проявів захворювання не показав достовірних змін серед пацієнтів групи 1 (n=28), однак в групі 2 (n=22) реєстрація тахікардії зменшилась на 50,04% (р=0,002), а в групі 3 (n=59) – на 67,7% (р<0,001). Крім того, в групі 3 (n=59) зменшилась зустрічаємість і проявів інших аритмій на 34% (р=0,0002), кардіалгія пацієнтів групи не турбувала (р=0,0008), ознак і тенденцій до розвитку набряку легень не було (р=0,0194). За результатами аналізу динаміки зміни лабораторних показників в групі 2 зафіксовано підйом рівня лейкоцитів на 17,04±0,1% (р=0,025), що пов’язано з проведенням оперативного втручання. В групі 3 рівень NT-proBNP знизився на 63,54±10,46% (р<0,001), що є свідченням вираженого позитивного терапевтичного ефекту. В групах 1 і 2 достовірних змін рівня NT-proBNP не виявлено.

Дата реєстрації

2024-04-22

Додано/оновлено в НРАТ

2025-01-17 / 2026-07-01