Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U001839, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 19-06-2024 Статус Запланована Назва роботи Клініко-патогенетичні аспекти непроникаючих пошкоджень рогівки та їх методи корекції з урахуванням маркерів міжклітинного матриксу Здобувач Гавриляк Ірина Василівна, Керівник Жабоєдов Дмитро Геннадійович Опонент Сакович Василь Микитович Опонент Бездітко Павло Андрійович Рецензент Тихончук Наталія Анатоліївна Рецензент Шаргородська Ірина Василівна Опис Дисертація присвячена вирішенню актуальної задачі офтальмології – покращенню ефективності лікування непроникаючих пошкоджень рогівки (травматичних та рецидивуючих ерозій) шляхом вивчення маркерів міжклітинного матриксу в сльозовій рідині та методів їх корекції. Обґрунтування вибору теми дослідження. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я кожного року реєструється 55 мільйонів випадків травми ока, які призводять до обмеження працездатності пацієнтів більше ніж на один день на рік та до 750 000 випадків госпіталізації щорічно [1-5]. В структурі первинного звернення за невідкладною офтальмологічною допомогою провідне місце займають травми пов’язані з пошкодженням рогівки. Близько 45% випадків звернень припадає на травматичні ерозії рогівки, тоді як на сторонні тіла рогівки припадає біля 31% випадків звернень [11-17]. Поширеність травм рогівки вища серед людей працездатного віку, що призводить до тимчасової втрати працездатності і становить важливу медикосоціальну проблему. Навіть незначне травматичне пошкодження рогівки може призвести до морфологічних змін та порушити її функціональні властивості. Рогівка є цікавим органом для вивчення механізму загоєння ран та взаємодії, таких як стромально-епітеліальний, стромально-ендотеліальний завдяки своїй прозорості та доступності для маніпуляцій та візуалізації. Бар’єрний захист, заломлення світла та фільтрація ультрафіолетового світла є основними функціями рогівки для підтримки нормального зору. Оскільки рогівка є основною заломлюючою поверхнею ока, навіть незначні зміни в її структурі призводять до проблем із зором. Епітелій рогівки підтримується в складному балансі, який можна легко порушити. Травма рогівки може призвести до різного ступеня її помутніння в залежності від величини клітинної та молекулярної реакції на пошкодження [1, 3, 7, 18, 19, 21, 24]. З іншого боку, після пошкодження рогівки може виникати стан, коли епітелій рогівки з різних причин нездатний регенерувати та утворювати адгезивні комплекси з базальною мембраною. Зокрема до таких станів відносять стійкі дефекти епітелію та рецидивуючу ерозію рогівки (РЕР) [3, 18, 19, 21-27]. Для РЕР характерно поява спонтанних дефектів епітелію рогівки, які тривають від декількох годин до декілька днів, що призводить до втрати працездатності та зниження якості їх життя, потребує тривалого консервативного лікування. Загоєння рани рогівки є складним процесом, що складається з наступних фаз: клітинної міграції/запалення, клітинної проліферації/диференціації та ремоделювання матриксу. Хронічна або тривала гіпоксія, яка розвивається в результаті травми, може порушити клітинний гомеостаз, викликати запалення, змінити протеїновий склад слізної плівки [91, 97, 99, 102-105]. Дата реєстрації 2024-05-07 Додано в НРАТ 2024-05-07 Закрити