Реєстраційний номер
0824U001867, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
20-06-2024
Статус
Захищена
Назва роботи
Обґрунтування вибору діагностичних заходів та методів хірургічного лікування дітей з вродженими однобічними незрощеннями верхньої губи та піднебіння.
Здобувач
Шафета Олег Борисович,
Керівник Єфименко Владислав Петрович
Опонент Ткаченко Павло Іванович
Опонент Крикляс Володимир Генріхович
Рецензент Кисельова Наталія Валентинівна
Рецензент Біденко Наталія Василівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний медичний університет імені О. О. Богомольця
Опис
У дисертаційній роботі представлено теоретичне обґрунтування та практичне вирішення актуальної проблеми ‒ підвищення ефективності хірургічного лікування та реабілітації пацієнтів з вродженими однобічними незрощеннями губи та піднебіння шляхом розробки та обґрунтування діагностичних заходів, критеріїв ефективності проведення хірургічних операцій та протоколів лікування.
Незрощення верхньої губи та піднебіння є розповсюдженою краніофаціальною вадою розвитку, яка виникає між 4 та 12 тижнями внутрішньоутробного періоду. Згідно епідеміології, у чоловічої статі частіше зустрічаються незрощення верхньої губи та піднебіння з залученням піднебіння або без нього, тоді як у жінок – ізольовані незрощення піднебіння. Незрощення клінічно проявляються своєю різноманітністю, що спричиняє анатомічні порушення різного ступеня тяжкості та вимагає використання певних протоколів лікування. Класифікація, запропонована Spina і його колегами в 1972, яка розглядає різцевий отвір як анатомічну точку відліку, модифіковану Silva Filho, дозволяє з описом морфології визначити діагноз, реабілітацію та прогноз лікування незрощень залежно від анатомічного ураження, а також його наслідків. Згідно тяжкості однобічне незрощення губи Campbell та ін. розділяють на 4 види: від 1 (незавершене) до 4 (повне). Rossell-Perry P. для характеристики однобічних незрощень запропонував «піднебінний індекс», де ширина незрощення в місці з’єднання твердого та м’якого піднебіння порівнюється з шириною піднебінних пластинок та виявив, що піднебінний індекс суттєво корелює з частотою післяопераційних дефектів.
Xірургічне лікування ВОНГП являє собою складну хірургічну задачу, успішне вирішення якої залежить від багатьох факторів: виду незрощення, діастазу фрагментів, морфофункціонального стану тканин губи та піднебіння, методики операції. Відомі способи оцінки стану м’яких тканин назо-лабіального комплексу пропонують використання бальної системи оцінки. Вони не потребують додаткових лабораторних методів обстеження, але їх результати базуються на суб’єктивній оцінці. Відомі способи фотограмометрії передбачають дослідження фото назо-лабіального комплексу в фронтальній та базальній проекціях, використовуючи точки при хейлоринопластиці за Millard, але використовуються тільки для однобічних незрощень губи. Одразу після народження відбуваються зміни анатомо-функціональних показників самого дефекту твердого та м’якого піднебіння, малого та великого фрагментів верхньої щелепи, що суттєво впливає на взаєморозташування верхньої та нижньої щелеп, формування правильних оклюзійних співвідношень.
Критерієм ефективності первинного хірургічного лікування дітей з вродженими однобічними наскрізними незрощеннями губи та піднебіння є розвиток верхньої щелепи, для оцінки якої використовується методика GOSLON (1987). Вона об’єктивно оцінює зубні співвідношення наприкінці змінного прикусу, але не описує стан верхньої щелепи залежно від етапності виконання первинних хірургічних втручань на м’яких та твердих тканинах. При вимірі розмірів верхньої зубної дуги у дітей всіх вікових груп використовуються методики Bert Braumann, Huddart/Bodenham та інші., які дають змогу оцінити розміри та порівняти розвиток верхньої щелепи навіть на беззубих щелепах, що дозволяє дослідити морфометричні зміни вже починаючи з раннього віку.
Дата реєстрації
2024-05-09
Додано/оновлено в НРАТ
2024-05-09 / 2026-07-03
