Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U001908, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 21-06-2024 Статус Запланована Назва роботи Нейропсихіатричні симптоми судинної деменції та їх клінічне і прогностичне значення Здобувач Дзісь Мирослава Олегівна, Керівник Рахман Людмила Володимирівна Опонент Животовська Лілія Валентинівна Опонент Марута Наталія Олександрівна Рецензент Скляров Євген Якович Рецензент Соломенчук Тетяна Миколаївна Опис Метою даної роботи було вивчення типології нейропсихіатричних симптомів (НПС) судинної деменції (СД), визначення їх клініко-психопатологічних особливостей і зв’язків, встановлення прогностичного значення НПС СД та обґрунтування і вдосконалення на основі цього терапевтичної моделі надання комплексної допомоги пацієнтам з НПС СД. Основними завданнями були: проведення аналізу феноменології та зв’язків НПС, вивчення їх клініко-психопатологічних особливостей, встановлення прогостичної ролі окремих НПС для перебігу СД, розроблення моделі терапевтичної корекції НПС з урахуванням факторів прогнозування та вдосконалення програми їх менеджменту. Дослідження проводили в чотири етапи: 1. Діагностичний етап полягав у клініко-психопатологічному обстеженні пацієнта, опитуванні піклувальників, первинній психодіагностиці з допомогою психометричних методик та аналізі медичної документації. На цьому етапі було сформовано групи досліджуваних, застосовано основні психометричні методики для виявлення та структуризації нейрокогнітивного дефіциту і психопатологічної симптоматики у цих групах. Вивчаючи НПС, було встановлено, що в ОГ значущо частіше траплялися маячний синдром (77% проти 54%, р=0,0419) та рухові розлади (РР) (94% проти 77%, р=0,0147), ніж у ГП-1, а також рідше траплялася апатія (55% проти 81%, р=0,0309), ніж у ГП-1, та рідше – зміни харчової поведінки (60% проти 84%, р=0,0335), ніж у ГП-2. Під час вивчення лише випадків найважчих проявів НПС (8-12 балів NPI) виявлено деяку відмінність результатів між досліджуваними групами, а саме: хоча щодо маячного синдрому та апатії утримувалася та ж різниця, у ОГ значущо частіше траплялося важке маячення (55% проти 15%, р=0,0005), ніж у ГП-1, та рідше – апатія (20% проти 50%, р=0,009). Щодо РР і змін харчової поведінки, то значущих відмінностей не було, проте було виявлено різницю щодо найважчих за перебігом симптомів ажитації (частіше, у 43% випадків у ОГ, ніж в ГП-1 – 7,7%, р=0,0011, та ГП-2 – 30%, р=0,037), тривоги (рідше в ОГ – 26%, ніж в ГП-1 – 65%, р=0,0007, та ГП-2 – 57%, р=0,006), дратівливості (частіше в ОГ, ніж в ГП-1: 59% проти 31%, р=0,0211) та порушень сну (рідше в ОГ, ніж в ГП-2: 28% проти 60%, р=0,0034). 2. Встановлення клінічних особливостей НПС. Визначення клініко-психопатологічних особливостей і клініко-феноменологічної структури НПС деменцій різного генезу, визначення подальших точок для формування прогностичних моделей. НПС вивчали загалом і окремо, згідно з психотичним, афективним і поведінковим кластерами. Також на цьому етапі серед пацієнтів ОГ було визначено дві групи втручання (ГВ): пацієнтів, які брали участь у впровадженні запропонованої комплексної терапевтичної моделі корекції НПС (ГВ-1, n=34), та таких, що не брали участі (ГВ-2, n=31). 3. Контрольоване спостереження – вивчення динаміки НПС та продовження підтримки системи комбінованого менеджменту і збору інформації. На цьому етапі застосовували повторно психометричні методи дослідження та збір інформації в динаміці, згідно з планом. Загалом було заплановано проведення сім зустрічей з кожним пацієнтом, на етапі контрольованого спостереження – чотири зустрічі із семи. Основними кінцевими точками спостереження для формування прогностичних маркерів щодо показників виживання були такі: смерть, рецидив (відновлення НПС), гостре серцево-судинне захворювання, інституалізація. 4. Оцінки результатів – опрацювання отриманого матеріалу, визначення чинників ризику й алгоритмів прогнозування НПС СД та ефективності застосування комплексної терапевтичної моделі корекції НПС серед досліджуваних контингентів для вдосконалення системи терапевтичних заходів. У результаті вивчення кривих виживання за наявності конкретних НПС СД було встановлено як прогностично несприятливі такі симптоми: щодо загального виживання (ЗВ) – маячення (кумулятивна частка виживання за 18 міс. 11,6% проти 100%, F-критерій Кокса р=0,021), щодо безрецидивного виживання (БРВ) – порушення сну (кумулятивна частка виживання за 18 міс. 44 % проти 50%, F-критерій Кокса р=0,021), а щодо безподійного виживання (БПВ) – тривогу (кумулятивна частка виживання за 3 міс. 55% проти 75%, F-критерій Кокса р=0,0045) і розгальмування (кумулятивна частка виживання за 6 міс. 43% проти 50%, F-критерій Кокса р=0,0075). За результатами цього дослідження розроблено та впроваджено в практику комплексну терапевтичну модель корекції НПС СД. Результати впровадження комплексної терапевтичної моделі в поєднанні зі стандартизованими медикаментами та систематичним доглядом за участю медичного персоналу та піклувальників, виявили різницю між групами втручання, де була впроваджена ця модель (ГВ-1), і групою, де вона не було реалізовано (ГВ-2) Дата реєстрації 2024-05-14 Додано в НРАТ 2024-05-14 Закрити