Реєстраційний номер
0824U001908, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
21-06-2024
Статус
Запланована
Чому дисертація має статус "Запланована"?
Назва роботи
Нейропсихіатричні симптоми судинної деменції та
їх клінічне і прогностичне значення
Здобувач
Дзісь Мирослава Олегівна,
Керівник Рахман Людмила Володимирівна
Опонент Животовська Лілія Валентинівна
Опонент Марута Наталія Олександрівна
Рецензент Скляров Євген Якович
Рецензент Соломенчук Тетяна Миколаївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Опис
Метою даної роботи було вивчення типології нейропсихіатричних симптомів (НПС) судинної деменції (СД), визначення їх клініко-психопатологічних особливостей і зв’язків, встановлення прогностичного значення НПС СД та обґрунтування і вдосконалення на основі цього терапевтичної моделі надання комплексної допомоги пацієнтам з НПС СД.
Основними завданнями були: проведення аналізу феноменології та зв’язків НПС, вивчення їх клініко-психопатологічних особливостей, встановлення прогостичної ролі окремих НПС для перебігу СД, розроблення моделі терапевтичної корекції НПС з урахуванням факторів прогнозування та вдосконалення програми їх менеджменту.
Дослідження проводили в чотири етапи:
1. Діагностичний етап полягав у клініко-психопатологічному обстеженні пацієнта, опитуванні піклувальників, первинній психодіагностиці з допомогою психометричних методик та аналізі медичної документації. На цьому етапі було сформовано групи досліджуваних, застосовано основні психометричні методики для виявлення та структуризації нейрокогнітивного дефіциту і психопатологічної симптоматики у цих групах.
Вивчаючи НПС, було встановлено, що в ОГ значущо частіше траплялися маячний синдром (77% проти 54%, р=0,0419) та рухові розлади (РР) (94% проти 77%, р=0,0147), ніж у ГП-1, а також рідше траплялася апатія (55% проти 81%, р=0,0309), ніж у ГП-1, та рідше – зміни харчової поведінки (60% проти 84%, р=0,0335), ніж у ГП-2. Під час вивчення лише випадків найважчих проявів НПС (8-12 балів NPI) виявлено деяку відмінність результатів між досліджуваними групами, а саме: хоча щодо маячного синдрому та апатії утримувалася та ж різниця, у ОГ значущо частіше траплялося важке маячення (55% проти 15%, р=0,0005), ніж у ГП-1, та рідше – апатія (20% проти 50%, р=0,009). Щодо РР і змін харчової поведінки, то значущих відмінностей не було, проте було виявлено різницю щодо найважчих за перебігом симптомів ажитації (частіше, у 43% випадків у ОГ, ніж в ГП-1 – 7,7%, р=0,0011, та ГП-2 – 30%, р=0,037), тривоги (рідше в ОГ – 26%, ніж в ГП-1 – 65%, р=0,0007, та ГП-2 – 57%, р=0,006), дратівливості (частіше в ОГ, ніж в ГП-1: 59% проти 31%, р=0,0211) та порушень сну (рідше в ОГ, ніж в ГП-2: 28% проти 60%, р=0,0034).
2. Встановлення клінічних особливостей НПС. Визначення клініко-психопатологічних особливостей і клініко-феноменологічної структури НПС деменцій різного генезу, визначення подальших точок для формування прогностичних моделей. НПС вивчали загалом і окремо, згідно з психотичним, афективним і поведінковим кластерами. Також на цьому етапі серед пацієнтів ОГ було визначено дві групи втручання (ГВ): пацієнтів, які брали участь у впровадженні запропонованої комплексної терапевтичної моделі корекції НПС (ГВ-1, n=34), та таких, що не брали участі (ГВ-2, n=31).
3. Контрольоване спостереження – вивчення динаміки НПС та продовження підтримки системи комбінованого менеджменту і збору інформації. На цьому етапі застосовували повторно психометричні методи дослідження та збір інформації в динаміці, згідно з планом. Загалом було заплановано проведення сім зустрічей з кожним пацієнтом, на етапі контрольованого спостереження – чотири зустрічі із семи. Основними кінцевими точками спостереження для формування прогностичних маркерів щодо показників виживання були такі: смерть, рецидив (відновлення НПС), гостре серцево-судинне захворювання, інституалізація.
4. Оцінки результатів – опрацювання отриманого матеріалу, визначення чинників ризику й алгоритмів прогнозування НПС СД та ефективності застосування комплексної терапевтичної моделі корекції НПС серед досліджуваних контингентів для вдосконалення системи терапевтичних заходів.
У результаті вивчення кривих виживання за наявності конкретних НПС СД було встановлено як прогностично несприятливі такі симптоми: щодо загального виживання (ЗВ) – маячення (кумулятивна частка виживання за 18 міс. 11,6% проти 100%, F-критерій Кокса р=0,021), щодо безрецидивного виживання (БРВ) – порушення сну (кумулятивна частка виживання за 18 міс. 44 % проти 50%, F-критерій Кокса р=0,021), а щодо безподійного виживання (БПВ) – тривогу (кумулятивна частка виживання за 3 міс. 55% проти 75%, F-критерій Кокса р=0,0045) і розгальмування (кумулятивна частка виживання за 6 міс. 43% проти 50%, F-критерій Кокса р=0,0075).
За результатами цього дослідження розроблено та впроваджено в практику комплексну терапевтичну модель корекції НПС СД. Результати впровадження комплексної терапевтичної моделі в поєднанні зі стандартизованими медикаментами та систематичним доглядом за участю медичного персоналу та піклувальників, виявили різницю між групами втручання, де була впроваджена ця модель (ГВ-1), і групою, де вона не було реалізовано (ГВ-2)
Дата реєстрації
2024-05-14
Додано/оновлено в НРАТ
2024-05-14 / 2026-07-01
