Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U001920, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 04-07-2024 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Бандурне мистецтво України середини XVIІІ – початку ХХІ ст.: соціокультурний вимір Здобувач Клапчук Валерія Миколаївна, Керівник Луняк Євген Миколайович Опонент Перепелюк Ольга Максимівна Опонент Кривошея Ігор Іванович Рецензент Самойленко Григорій Васильович Рецензент Кучменко Елеонора Миколаївна Опис Історія культури вважається одним з актуальних напрямків дослідження сучасної історичної науки. Використання методів та підходів дозволяє пізнати аспекти людської діяльності так чи інакше пов’язані з культурою. Одне з базових явищ української музичної культури є бандурне мистецтво. З XVI ст. кобза та бандура стають частиною мистецького життя козаків. Виконавці на цих інструментах є хранителями, вісниками історичних подій та виступають праобразом сучасної преси. У XVII–XVIII ст. бандура входить до аристократичного життя, проникає в коло українських гетьманів. Кобза більш поширена серед сільського населення, а бандура – у містах. У другій половині XVIII ст. кобза та бандура обладнуються приструнками, що удосконалює музичний інструментарій. З цього часу кобза та бандура розвиваються різними шляхами. Якщо поступово занепадає мистецтво старців, то мистецтво бандуристів активно розвивається. У другій половині ХХ ст. традиційна мистецька ланка вийшла на академічний рівень, що визначило сучасний розвиток бандурного мистецтва. Хронологічні межі дослідження охоплюють історію бандурного мистецтва з середини XVIІІ – початку ХХІ ст. Нижня межа роботи пов’язана з появою приструнків на бандурі та остаточним розмежуванням бандурного та кобзарського мистецтва. Верхня – із розквітом бандурного мистецтва не тільки в межах країни, але й за кордоном. Теоретико-методологічні засади історії культури для дослідження бандурного мистецтва доповнено міждисциплінарними та спеціально-історичними методами. Наукова новизна дослідження полягає у вивченні бандурного мистецтва протягом обраного хронологічного періоду. На основі цього в ході роботи одержано результати: уперше систематизовано історіографічну розробку теми дослідження; висвітлено на основі окремих прикладів створення і розвиток капел бандуристів у ХХ – на поч. ХХІ ст.; уперше досліджено історичну географію бандурних осередків; уперше проаналізовано та систематизовано періодизацію розвитку бандурного мистецтва в Україні; визначено перспективи розвитку бандурного мистецтва в контексті вітчизняного та зарубіжного досвіду. Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в можливості використання матеріалів під час проведення наукових розвідок із історіографії, історії України, краєзнавства, мистецтвознавства, музикознавства, культурології та при створенні відповідних узагальнюючих праць. Отже, бандурне мистецтво здійснило чималий внесок в соціокультурну історію України. Дата реєстрації 2024-05-15 Додано в НРАТ 2024-07-10 Закрити