Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U002007, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 07-07-2023 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Кримінальна відповідальність за введення в оману суду або іншого уповноваженого органу. Здобувач Гломб Юрій Олександрович, Доктор філософії Керівник Гуріна Дарія Петрівна Опонент Загиней-Заболотенко Зоя Аполлінаріївна Опонент Дудоров Олександр Олексійович Рецензент Турлова Юлія Анатоліївна Рецензент Нерсесян Армен Сабірович Опис У дисертації на основі аналізу кримінального законодавства України та практики його застосування, наукових праць вітчизняних та зарубіжних учених, узагальнення емпіричних даних комплексно досліджено проблему кримінальної відповідальності за введення в оману суду або іншого уповноваженого органу. У Розділі 1, присвяченому дослідженню соціальної обумовленості кримінальної відповідальності за введення в оману суду або іншого уповноваженого органу, встановлено, що вказане кримінальне правопорушення характеризується тим ступенем суспільної небезпеки, що обумовлює можливість криміналізації вказаного діяння. Визначено траєкторію норми, вміщеної у ст. 384 КК України, крізь призму динаміки цього Кодексу загалом. Сучасна траєкторія цієї норми характеризується поступальним еволюційним розвитком у напрямку вдосконалення кримінально-правового регулювання відповідальності за лжесвідчення, що у цілому характеризується наступністю та узгодженістю з іншими кримінально-правовими нормами, а також з нормативно-правовими актами, що регламентують порядок здійснення відповідного виду провадження. Розвиток норми про введення в оману суду або іншого уповноваженого органу в КК України є інтенсивним порівняно з іншими однорідними складами кримінальних правопорушень проти правосуддя. При цьому зміни переважно стосувалися диспозиції ч. 1 ст. 384 КК України (7 коригуючих кримінальних законів України), гіпотези (норм Загальної частини) (1 коригуючий кримінальний закон України). Коригування не зазнала диспозиція ч. 2 ст. 384 КК України, в якій вміщено кваліфікуючі ознаки введення в оману суду або іншого уповноваженого органу, а також санкції частин 1 та 2 ст. 384 КК України. Виявлено особливості конструювання статті (статей) про введення в оману суду або іншого уповноваженого органу у кримінальному законодавстві зарубіжних держав, що дало підстави виявити такі найбільш вдалі законодавчі рішення, які можуть слугувати підґрунтям удосконалення відповідних норм КК України: встановлення кримінальної відповідальності не лише за «повне», а й за «неповне» введення в оману, коли відповідний суб’єкт дає неповні показання, висновок експерта або неповний переклад; доповнення диспозиції ст. 384 КК України таким формулюванням: «вчинені особою, якій в установленому законом порядку було роз’яснено права, обов’язки відповідного учасника провадження та попереджено про кримінальну відповідальність; встановлення кримінальної відповідальності за введення в оману суду або іншого уповноваженого органу спеціаліста; встановлення кримінальної відповідальності не лише за неправдивий висновок експерта, а й за його неправдиві показання; передбачення можливості застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи за введення в оману суду або іншого уповноваженого органу, вчинене її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи. У Розділі 2 висвітлюються питання юридико-догматичного пізнання сутності введення в оману суду або іншого уповноваженого органу. Виявлено, що введення в оману як міжгалузеве та кримінально-правове поняття характеризується такими ознаками: протиправна поведінка особи, яка вводить в оману суд або інший уповноважений орган, а також своєрідний стан суду чи іншого уповноваженого органу, який вимушений оперувати інформацією, що не відповідає дійсності, оцінюючи її відповідно до норм процесуальних кодексів та процедурних нормативно-правових актів; дезінформаційний характер інформації, яка передається у формі показань, висновку, звіту та перекладу, коли її наявність здатна вплинути чи вплинула на прийняття рішення судом або іншим уповноваженим органом; 3) умисні протиправні діяння особи, яка повідомляє (надає) інформацію, що не відповідає дійсності; письмова форма; посягання на порядок суспільних відносин у суспільстві, який охороняється законом, що забезпечує нормальну діяльність судів, органів та осіб, що сприяють законному здійсненню правосуддя. Завідомість як суб’єктивна ознака введення в оману суду або іншого уповноваженого органу характеризує інтелектуальну ознаку прямого умислу вказаного кримінального правопорушення. Завідомість також передбачає встановлення того, що особа (свідок, потерпілий, експерт, спеціаліст, оцінювач, перекладач) усвідомлювали фактичний бік своїх протиправних діянь, що може бути підтверджено фактом попередження їх про кримінальну відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 384 КК України. Відсутність вказівки, у т.ч. підпису вказаного вище учасника судочинства (провадження), у процесуальному документі про те, що він був попереджений у встановленому законом порядку про кримінальну відповідальність за цією статтею, не повинно впливати на можливість притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 384 КК України. Також не повинна впливати на це відсутність процесуальних рішень, які б підтверджували факт завідомої неправдивості (неправильності) показань, висновку, звіту чи перекладу. Дата реєстрації 2024-05-28 Додано в НРАТ 2024-05-28 Закрити