Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U002019, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту Статус Запланована Назва роботи Прогнозування результатів лікування хворих із внутрішньомозковими гіпертензивними крововиливами медіальної локалізації Здобувач Камінський Андрій Анатолійович, Керівник Поліщук Микола Єфремович Опонент Орлов Михайло Юрійович Опонент Мельник Володимир Степанович Рецензент Муравський Андрій Володимирович Рецензент Гончарук Оксана Миколаївна Опис Мозковий інсульт є глобальною проблемою сучасної медицини. На думку експертів в теперішній час інсульти набули масштаби епідемії. Щорічно в світі реєструється близько 6 млн. нових випадків інсульту. Зокрема, в Європі щорічно реєструється 1,75 млн інсультів, у США – 700 000, в Україні понад 100 000 В Україні співвідношення ішемічного інсульту до геморагічного складає 4:1, у деяких регіонах 5:1. В США із 400 тис. інсультів, приблизно 15-20% приходиться на інсульти геморагічного типу. До геморагічних інсультів відносять захворювання, які супроводжуються крововиливами у головний мозок та його оболонки. В залежності від етіологічного чинника виділяють первинні та вторинні крововиливи. Гематоми, які виникли у результаті гіпертонічної хвороби являється основною причиною первинних гематом та складають 70-90% усіх випадків захворювання. Основними причинами розвитку вторинних крововиливів є коагулопатії, розриви артеріальних аневризм та артеріовенозних мальформацій, васкулопатії (амілоїдна ангіопатія, септичний або мікотичний артеріїт), крововиливи в пухлини. Також нерідко причиною виникнення внутрішньомозкових крововиливів є збільшення інтенсивності кровотоку у ділянці інфакту мозку. Існує моживість формування гематом при ускладненні інфекційних захворювань центральної нервової системи (ЦНС). За даними літератури середній вік хворих із гіпертензивними інсультами 60-65 років. Ризик розвитку значно підвищується у віці 55 років та подвоюється 3 з кожним наступним десятиріччям. Факторами ризику в розвитку геморагічних інсультів є високий кров’яний тиск, зловживання алкоголем, наявність в анамнезі попередніх порушень мозкового кровообігу, а також порушення функції печінки, які супроводжуються тромбоцитопенією, гіперфібринолізом та зменшенням рівня факторів згортання крові. Основною причиною геморагічних інсультів є неконтрольований артеріальний тиск. Згідно підрахунків Всесвітньої організації охорони здоров’я на даний момент на гіпертонічну хворобу у світі хворіє близько 1,13 мільярда людей із яких менше ніж 20% отримують лікування. Згідно даних Центру медичної статистики МОЗ України, у 2019 році в Україні зареєстровано 129 тис. мозкових інсультів, зокрема 104 тис. (80,5%) ішемічних інсультів, геморагічних 21,5 тис. (16,6%) та недиференційованих 3,7 тис. (2,9%). Внутрішньолікарняна летальність при інсультах в середньому становила 18,6%, зокрема при ішемічних – 14,5%, при геморагічних– 38,2% і при недиференційованих – 19,6%. За останні роки було проведено багато досліджень, які присвячені проблемам лікування хворих із геморагічним інсультам. Досліджували необхідність виконання хірургічного втручання, хірургічну тактику, методи втручання, найближчі та віддаленні результати та порівнювали їх з результатами не хірургічного лікування. На основі отриманих результатів виявлено, що ні одне дослідження не показало переконливих переваг хірургічного лікування над медикаментозним незалежно від обраної хірургічної тактики. Віддаленні функціональні виходи серед пацієнтів, які вижили були практично однакові в групах з медикаментозним лікуванням та хірургічними втручаннями. З іншого боку прихильники хірургічного лікування стверджують, що відсутність належної класифікації гематом може бути найважливішою причиною таких невтішних результатів. Вони також стверджують, що рання хірургічна евакуація призводить до покращення результату шляхом зменшення МАСС ефекту та вторинного пошкодження тканини поблизу гематом. 4 До цього часу не існує чітко розробленої стратегії лікування хворих з гіпертензивними крововиливами медіальної локалізаціях. Вибір методу лікування здебільшого залежить від власного досвіду лікаря невролога та хірургічних навичок нейрохірурга, ніж на стандартизованих медичних протоколах. Дата реєстрації 2024-05-29 Додано в НРАТ 2025-01-17 Закрити