Дисертація доктора філософії. Романова Катерина Борисівна. Патогенетичні особливості морфоденситометричних параметрів великоклітинних нейронів гіпоталамусу та гормонально- метаболічних змін при стрес-обмеженні різної тривалості у щурів

Реєстраційний номер

0824U002051, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

28-05-2024

Статус

Захищена

Назва роботи

Патогенетичні особливості морфоденситометричних параметрів великоклітинних нейронів гіпоталамусу та гормонально- метаболічних змін при стрес-обмеженні різної тривалості у щурів

Здобувач

Романова Катерина Борисівна,

Керівник Ганчева Ольга Вікторівна
Опонент Булик Роман Євгенович
Опонент Костенко Віталій Олександрович
Рецензент Тертишний Сергій Ігорович
Рецензент Шулятнікова Тетяна Володимирівна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Запорізький державний медико-фармацевтичний університет

Опис

Дисертаційна робота присвячена встановленню патогенетичних особливостей морфофункціонального стану великоклітинних нейронів паравентрикулярного ядра (ПВЯ) гіпоталамусу мозку та визначенню специфіки гормонально-метаболічних змін у щурів при стрес-обмеженні різної тривалості (6-, 15- та 21 тиждень). У роботі було проведено комплекс досліджень, який включав моделювання багатофакторного хронічного стресу низької інтенсивності, що складався з обмеження життєвого простору тваринам, їх малорухливістю та додатковими соціальними негараздами для гальмування процесів адаптації через постійні щотижневі зміни партнерів. Використовувалися інструментальні (в лабораторії експериментальної патофізіології), імуноферментні (в лабораторії імуноферментних досліджень), біохімічні (в лабораторії фармакології та функціональної біохімії), морфоденситометричні методи (в лабораторії морфометричних, гістохімічних і денситометричних вимірів) та статистичний аналіз отриманих результатів. Для проведення експериментального дослідження були використанні 75 нормотензивних щурів-самців лінії Wistar, віком 6-12 місяців, що були розподілені випадковим шляхом на 6 експериментальних груп. Перші три групи (контроль-1 (вік 7,5 місяців), контроль-2 (вік 10 місяців) та контроль-3 (вік 11,5 місяців) по 10 тварин) не показали суттєвих коливань та відмінностей у досліджуваних параметрах, що було обумовлено стабільністю утримання тварин, відсутністю стресорних впливів та збалансованістю харчового раціону. Це дало можливість об’єднати результати всіх трьох вікових контролів та сформувати одну групу «Контроль» із 10 тварин, які стали єдиним контролем для трьох груп щурів із змодельованим стресом-обмеження (по 15 тварин): 6 тижнів обмеження – вік 7,5 місяців, 15-тижнів стресу – вік 10 місяців; 21 тиждень стресу – вік 11,5 місяців. Наукова новизна отриманих результатів. На експериментальній моделі соціального стресу різної тривалості надана комплексна характеристика морфофункціональних особливостей великоклітинних нейронів ПВЯ гіпоталамусу. Вперше виявлена важлива закономірність системного зменшення вмісту нуклеїнових кислот у цитоплазмі, ядрах та ядерцях великоклітинних нейронів ПВЯ гіпоталамусу із невеликими, в середньому на 5 %, коливаннями в динаміці стрес-обмеження, що є вагомими свідченням повільного гальмуючого впливу тривалого стресу низької інтенсивності на їх синтетичну активність через обмеження життєвого простору, малорухливість та складні комунікаційні відносини у тварин. Виявлене прямо пропорційне строку стрес-обмеження зменшення площі цитоплазми та ядер великоклітинних нейронів ПВЯ гіпоталамусу зі зворотною залежністю змін сумарної площі їх ядерець, що демонструвала осцилятивні коливання із збільшенням більше ніж на третину через 6 і 15 тижнів стресу та зниженням на 15 % через 21 тиждень. Доповнено уявлення про вплив тривалого комбінованого стрес- обмеження низької інтенсивності на формування гормональних змін, які на початку проявляються гіпоінсулінемією, збільшенням рівня адренокортикотропного гормону та сталістю концентрації кортикостерону. Пролонгація стресорних впливів призводить до дезадаптивних перебудов, сприяє підвищенню адренокортикотропного гормону, збільшенню рівнів кортикостерону та інсуліну. Розширено уявлення про вплив обмеження життєвого простору, малорухливості та складних комунікаційних відносин у щурів на поступове формування комплексу порушень, що змінює характер глікемічної реакції на глюкозне навантаження, порушує прандіальну секрецію інсуліну, підвищує гіперглікемізуючу дію контрінсулярного гормону кортикостерону та реалізує дисфункціональні прояви прандіальної/після прандіальної глікемії. Показано, що при проведені тесту толерантності до глюкози динаміка змін глікемічної реакції на глюкозне навантаження прогресує з часом, оскільки 6 тижнів обмежень формують гіпоглікемічно-гіпоінсулінемічний тип глікемічної кривої із високою чутливістю тканин до глюкози, через 15 тижнів формується гіпоінсулінемічна крива із збереженою чутливістю тканин до глюкози, 21 тиждень обмежень утворює діабетичний тип глікемічної кривої із порушенням чутливості тканин до глюкози, розвитком інсулінорезистентності та артеріальної гіпертензії. Практичне значення отриманих результатів. Робота є фундаментальним дослідженням. Її результати розширюють наукові уявлення про патогенетичні особливості морфофункціонального стану великоклітинних нейронів ПВЯ гіпоталамусу при експериментальному комбінованому соціальному стресі через обмеження життєвого простору різної тривалості. Отримані результати характеризують морфоденситометирчні зміни нейронів та показують їх взаємозв’язок із гормонально-метаболічними трансформаціями.

Дата реєстрації

2024-05-30

Додано/оновлено в НРАТ

2024-05-30 / 2026-07-01