Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U002168, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 28-06-2024 Статус Захищена Назва роботи Реалістичний живопис на рубежі ХХ–ХХІ століть: традиції та трансформації Здобувач Барановська Анастасія Сергіївна, Керівник Солярська-Комарчук Ірина Олегівна Опонент Романенкова Юлія Вікторівна Опонент Безугла Руслана Іванівна Рецензент Міщенко Ірина Іванівна Рецензент Бойко Вячеслав Іванович Опис Дисертація є комплексним дослідженням, що присвячене поліаспектному аналізу умов розвитку і трансформацій у сучасному реалістичному живописі України, Західної Європи та США під впливом взаємопроникнення класичних традицій і посткласичних художніх новацій крізь призму розмаїття мистецьких напрямів ХХ–ХХІ ст. У дисертації досліджено теоретичні розробки вітчизняного та західного мистецтвознавства, що стосуються проблематики реалізму у сучасному живописі; проаналізовано твори українських та зарубіжних митців, що звертаються до реалістичної форми вираження, з акцентом на вплив традицій. З’ясовано, що в Україні мистецтвознавчий аналіз новітнього реалістичного мистецтва проводиться в контексті творчого доробку окремих митців. Водночас, відсутні монографії, що всебічно досліджують різноманіття мистецьких напрямів реалізму; простежується брак інформації про існуючі зарубіжні наукові дослідження, а також лакуна у висвітленні розвитку реалізму у мистецтві США, Західної Європи; не приділена достатня увага опрацюванню понятійного апарату – категорій, що розкривають зміст реалізму. Водночас, встановлено, що зарубіжні дослідження проблематики реалізму тривають від кінця 1970-х рр. і до сьогодні (Ф. Метей, Ф. Г. Гуд’єар, Е. Люсі-Сміт та інші). За допомогою комплексного застосування загальнонаукових і спеціальних методів дослідження було виявлено сутність поняття реалізму на різних етапах його історичного розвитку; окреслені питання полісемічного використання терміну і неточного вживання ознаки «реалістичний» у науковому дискурсі; проаналізовано його вузьке (первісне) та широке розуміння й на підставі методу компонентного аналізу значення було запропоноване власне авторське визначення, згідно з яким реалізм - це форма візуалізації у живописі, в основу якої закладені академічні (класичні) традиції. Крім того, поєднуючи історико-генетичний, історико-системний та інші методи, розкрито закономірності у розвитку реалістичної форми від її витоків у добу Античності до появи модернізму, окреслено соціокультурні та політико-ідеологічні причини її «занепаду» та «відродження» на теренах Західної Європи, США та України у ХХ–ХХІ ст. Поруч з тим, застосування порівняльно-історичного методу дозволило охопити явище реалізму у живописі всебічно, через зіставлення впливів художніх течій та шкіл, що використовували реалістичну форму вираження та/або віднесені західними мистецтвознавцями до феномену реалізму: школа «Кошик для сміття», прецизіонізм, американський ріджионалізм, соціальний реалізм, contemporary realism, дисраптивний реалізм (США); «Реалізм кухонної мийки», неоромантизм, Лондонська школа (Велика Британія); соціалістичний реалізм, лейпцігська школа (НДР); метафізичний живопис, новеченто (Італія); сюрреалізм, магічний реалізм, поп-арт, неоекспресіонізм, рух кітчу (міжнародні напрями) тощо. До наукового обігу введено імена митців, творчість яких змінила вектори розвитку сучасного мистецтва від заперечення до прийняття реалістичної форми (у США – А. Леслі, Ф. Перлштейн, Ф. Портер, у Західній Європі – Н. Раух, Л. Фрейд та інші), поглиблено інформацію про вже відомі течії на Заході та введено назви не досліджуваних раніше напрямів та шкіл. У дисертаційній роботі з’ясовано, що український реалістичний живопис розвивається у річищі світового поступу реалізму шляхом синтезу класичних та посткласичних художніх традицій, сприйняття естетики кітчу й постмодерного смислоутворення. Крім того, виразно відчувається наслідування митцями традицій київської, харківської, одеської, закарпатської шкіл живопису, окремі художники підкреслюють вплив творчої спадщини старих майстрів, представників романтизму, реалізму ХІХ ст., модерну. У ході дослідження здійснено результативну спробу заповнити лакуну у дослідженні новочасного реалістичного живопису України. Зміст та висновки дисертації можуть слугувати підґрунтям для подальшого системного вивчення сучасного світового та українського реалістичного живопису, заповнити лакуну у теоретичних знаннях щодо розмаїття реалістичних мистецьких напрямів ХХ–ХХІ ст. у образотворчому мистецтві США та Західної Європи. Ключові слова: реалізм, реалістичний живопис, мімезис, класичні традиції, академічні традиції, фігуративне мистецтво, мистецькі напрями, новації, трансформації, новочасні художники, реалістичний живопис США, західноєвропейський реалізм. Дата реєстрації 2024-06-11 Додано в НРАТ 2024-07-01 Закрити