Реєстраційний номер
0824U002170, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
11-06-2024
Статус
Захищена
Назва роботи
Українська естрадна пісня Галичини 1930–1980х років як засіб творення національної ідентичності
Здобувач
Охітва Христина Миколаївна,
Керівник Кулиняк Михайло Андрійович
Опонент Фурдичко Андрій Орестович
Опонент Левко Вероніка Іванівна
Опонент Кияновська Любов Олександрівна
Рецензент Сапожнік Ольга Василівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв
Опис
Дисертацію присвячено обґрунтуванню концепції розвитку стилістико-семантичної моделі української естрадної пісні Галичини 1930–1980-х років як засобу творення національної ідентичності.
Теоретико-методологічна база дослідження повʼязана із проблемами національної ідентичності, ментальності, архетипів мислення, архетипів української культури (за концепцією С. Кримського) та їх відображення у мистецтві. У результаті запропоновано дефініцію: національна ідентичність ‒ це синкретичний феномен, що визначається специфічною сукупністю рис національного характеру (психоментальних ознак і поведінкових реакцій) у процесі національної самоідентифікації крізь призму любові до свого народу і його цінностей та є головним чинником для «запуску» механізмів національного самозбереження. Подальші наукові пошуки у царині музикознавства дозволили укласти бачення національної музичної ідентичності як результату ідентифікації етнічного елемента в музиці, ототожнення себе із власною нацією, вираженим у звучанні музичного цілого, що передається сукупністю певних концептуальних і лексичних елементів, які вказують на належність саме до того чи іншого народу та його культури та є впізнаваними й ментально близькими, «своїми» для представників цього соціуму. Стверджується, що національна музична ідентичність є похідною і залежною від музичної ментальності, адже саме спосіб мислення керує творенням специфічно-національного музично-семіотичного тезаурусу та відображенням психічного устрою нації у музичному цілому.
Проаналізовано множинні взірці української естрадної пісні Галичини 1930–1980-х років – А. Кос-Анатольського, Є. Козака, І.-Б. Весоловського, С. Гумініловича, В. Тритяка, Я. Барнича, М. Скорика, Б.-Ю. Янівського, В. Івасюка, І. Білозіра, В. Камінського та ін. Більшість композицій, а також концепції музичних фільмів «Залицяльники», «Сійся, родися», «Червона рута», «“Ватра” кличе на свято» «“Ватра” в Карпатах» та ін., вперше аналізуються крізь призму вияву архетипів національного мислення як маркерів національної ідентичності.
До дисертації залучені результати інтерв’ю та особистого спілкування з учасниками процесу розвитку української культури – Віктором Камінським, Адріаною Скорик, Мирославом Лазаруком та ін.
Встановлено, що вказана модель виникла на зламі 1920–1930 х років у звʼязку із суспільною потребою творення у багатонаціональному галицькому міському пан-польському соціокультурному середовищі українського національно-ідентичного розважального контенту. Інваріант моделі увібрав жанрові і стилістичні риси західноєвропейської та латиноамериканської розважальної музики й елементи львівської батярської пісні, лексеми-концепти старогалицької елегії, стрілецької пісні, лемківського та карпатського фольклору, поєднала танцювальну (танґо, фокстрот, вальс та ін.) основу, елементи джазової (блюзової) гармонії й українську розспівність. Перші українські шляґери стали відображенням національної ідентичності через втілення архетипів Серця, що повʼязується з коханням, та Природи – Рідної землі, образи якої стають символами кохання і «маркерами» Батьківщини.
Творцями моделі стали А. Кос-Анатольський, Є. Козак, Р. Шухевич, Л. Яблонський, І.-Б. Весоловський, С. Гумінілович, Я. Барнич, В. Стон-Балтарович, В. Безкоровайний, В. Адаманів, В. Тритяк, О. Курочко, Н. Нижанківський та інші мистці, що здійснили вагомий вплив на подальший розвиток української естради, у т. ч. в умовах еміграції, підпілля та більшовицько-сталінських заборон.
У повоєнні і наступні десятиліття підрадянської доби, до 1980-х років включно, модель набула нових розмаїтих рис у творчості І. Хоми, М. Скорика, Б.-Ю. Янівського, В. Івасюка, І. Білозіра, В. Камінського, Б. Юрківа, Д. Циганкова та ін. Зʼясовано, що у процесі розвитку моделі зростало увиразнення кордоцентрично-зумовлених чуттєвості і ліризму, тонкої софійності та посилилося апелювання до архетипів Природи ‒ Рідної землі, Серця, рідше ‒ Слова як маркерів національного мислення і цінностей.
Здійснено періодизацію моделі української естрадної пісні Галичини 1930–1980-х років, вирізнено міжвоєнний («панпольський», кінець 1920-х–1930-ті роки), воєнний (нацистський і більшовицький, 1939–1944), повоєнний сталінський і постсталінський (1945–1950-ті роки), шістдесятницький (хрущовський, 1960-ті – початок 1970-х років) та брєжнєвсько-стаґнаційний (1970-ті – 1980-ті роки) періоди.
Ключові слова: українська ідентичність, українська музична ментальність, семантика, архетип, кордоцентризм, ліризм, фольклоризм, українське естрадне мистецтво, естрадна музика, музичне мистецтво, музика Галичини, музика Львова, пісенність, композитор, музична культура.
Дата реєстрації
2024-06-11
Додано/оновлено в НРАТ
2024-06-11 / 2026-07-01
