Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U002204, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 23-07-2024 Статус Захищена Назва роботи Прогностичні чинники та хірургічне лікування радіойодрезистентних метастазів папілярної карциноми щитоподібної залози Здобувач Остафійчук Мар’ян Васильович, Керівник Гуда Богдан Богданович Опонент Завгородній Сергій Миколайович Опонент Юзвенко Тетяна Юріївна Опонент Шідловський Олександр Вікторович Рецензент Терехова Галина Миколаївна Опис Остафійчук М.В. Прогностичні чинники та хірургічне лікування радіойодрезистентних метастазів папілярної карциноми щитоподібної залози – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії з галузі знань 22 «Охорона здоров’я» за спеціальністю 222 – «Медицина». – Державна установа «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка Національної академії медичних наук України», Київ, 2024. Мета дисертаційної роботи − дослідження прогностичної цінності демографічних даних пацієнтів та клінічних і морфологічних характеристик папілярного раку щитоподібної залози (ЩЗ) з доопераційним статусом карциноми N0 та обґрунтування проведення профілактичної дисекції лімфатичних вузлів центрального компартменту лімфовідтоку шиї одночасно з виконанням тотальної тиреоїдектомії. У когорту включені лише пацієнти з папілярною карциномою (ПК) ЩЗ, в яких на передопераційному етапі теоретично передбачали можливість наявності клінічно прихованих лімфовузлів, а після обстеження не виявляли жодних ознак можливого метастазування у лімфовузли шиї (статус N0). Всім хворим було виконано тотальну тиреоїдектомію, за необхідністю поєднаною з дисекцією лімфатичних вузлів (центральних та/або латеральних). Проаналізовано дані пацієнтів, які входили як до повної створеної когорти, так і окремо хворих, які склали дві її підгрупи. При аналізі враховували такі ознаки як: вік і стать пацієнтів, розмір пухлини, її мультифокальність та інвазійність, кількість, розмір та локалізацію метастазів, а також супутні зміни в тканині ЩЗ. Для хворих, яким була виконана профілактична дисекція лімфовузлів центрального компартменту шиї розраховували середню кількість метастатичних лімфовузлів і відношення між кількістю метастатичних (М) та усіх видалених (В) лімфовузлів (М/В). Статистичну обробку даних для категоріальних змінних проводили за використання критерію узгодженості розподілів χ2 Пірсона (Рχ), а для безперервних змінних застосовували незалежний t-тест (критерій Стьюдента, Рt). Критичний рівень значимості приймали за 0,05. Аналіз цих хворих загальної когорти засвідчив, що частота прихованого метастазування ПК до лімфовузлів шиї чоловіків у 1,5 разів вища порівняно з такою у жінок. Ризик виникнення метастазів різко знижується у пацієнтів, віком 31-40 років (жінки) і після 60 років (чоловіки). Як у жінок, так і в чоловіків частота метастазування у лімфовузли збільшена за пухлин розміром понад 1 см порівняно з таким за мікрокарцином. Мультифокальність карцином не впливає суттєво на частоту метастазування до лімфатичних вузлів шиї як у жінок, так і в чоловіків, залишаючись вищою в останніх. Результати аналізу ролі тиреоїдиту Хашимото в розвитку тиреоїдного раку свідчить, що хронічний автоімунний тиреоїдит дійсно захищає від інтенсивного метастазування ПК до лімфовузлів усіх зон лімфовідтоку. Такий вплив автоімунного захворювання чітко прослідковується у жінок, у чоловіків подібний ефект не підтверджений статистично. Інтенсивність метастазування, що характеризується таким показником як середня кількість уражених метастазами лімфовузлів, стрімко зменшується із збільшенням віку хворих і лише у віці понад 60 років середня кількість метастазів у лімфовузлах знову дещо підвищується. Спрямованість змін М/В подібна. Кількість паієнтів з ПК ЩЗ, в яких з часом виникли РЙР метастази, серед пацієнтів, яким була виконана тиреоїдектомія, становила 19,4 %; серед тих, яким була виконана тиреоїдектомія та профілактична лімфодисекція – 1,4 %. Отже, частота повторних операцій за умов виконання профілактичної лімфодисекції у 13,9 разів нижча, ніж за умов виконання лише тотальної тиреоїдектомії. Частота поопераційного транзиторного гіпопаратиреозу, ураження поворотних гортанних нервів, не відрізнялася між групами хворих, яким було виконано тиреоїдектомію чи тиреоїдектомію та лімфодисекцію центрального компартменту лімфовідтоку шиї. Інших можливих ускладнень при виконанні хірургічних втручань не реєстрували. В результаті виконаного дослідження дійшли висновку, що наявність значної кількості прихованих метастатичних лімфовузлів центрального компартменту, які не діагностують перед операцією та які в подальшому можуть набувати РЙР, а також відсутність чітких і специфічних прогностичних чинників їхнього формування робить нагальним питання про виконання за тиреоїдектомії у пацієнтів з передопераційним статусом пухлини N0 профілактичної лімфодисекції VI і VII зон лімфовідтоку. Тому для зниження частоти персистенції захворювання цілком доцільним є виконання профілактичної центральної лімфодисекції одночасно з тотальною тиреоїдектомією. Ключові слова: антитіла до рецептора тиреоїдного гормону, гіпотиреоз, мультифокальність, папілярна карцинома щитоподібної залози, приховані метастатичні лімфовузли шиї, профілактична центральна лімфодисекція, радіойодрезистентні метастази, тиреотропний гормон, хірургічне лікування, хронічний автоімунний тиреоїдит, цитологічне дослідження. Дата реєстрації 2024-06-13 Додано в НРАТ 2025-01-17 Закрити