Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U002220, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 29-07-2024 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Кримінальна відповідальність за представництво в суді без повноважень Здобувач Булгакова Оксана Дмитрівна, Керівник Бабаніна Вікторія Вікторівна Опонент Меркулова Валентина Олександрівна Опонент Палюх Лідія Михайлівна Рецензент Матюшенко Олена Іванівна Рецензент Кришевич Ольга Володимирівна Опис Дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням кримінальної відповідальності за представництво в суді без повноважень. Сучасний стан дослідження зазначеної проблематики засвідчує, що переважна більшість учених підтримують позицію, що діяння, передбачене ст. 400-1 Кримінального кодексу України, утворює невиправдану конкуренцію з іншими його статтями, а тому зазначену норму необхідно декриміналізувати. Обґрунтовано неконкретизованість і невизначеність змісту ст. 400-1 КК України. Нині диспозиції та санкції цієї норми побудовані з порушенням законодавчої техніки, а також принципів кримінального законодавства. Криміналізація представництва в суді без повноважень стала результатом проведення судової реформи в Україні. Передумовами криміналізації досліджуваного діяння стало видання указів Президента України «Про Стратегію сталого розвитку «Україна – 2020»» та «Про Стратегію реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015–2020 роки», а також прийняття законів України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Аналіз історичного розвитку кримінальної відповідальності представництва в суді без повноважень дає підстави стверджувати, що ця норма передусім спрямована на кримінально-правовий захист адвокатської діяльності, однак, з огляду на зміст досліджуваного діяння та положень інших нормативно-правових актів, можна припустити, що це діяння належить як до спеціального суб’єкта (адвокат, прокурор), так і до загального. Вивчення зарубіжного досвіду встановлення кримінальної відповідальності за представництво в суді без повноважень дає підстави імплементувати такі форми об’єктивної сторони, як: 1) одночасне представництво адвокатом двох протилежних сторін під час судового розгляду в одному провадженні, якщо такі дії спричинили шкоду потерпілому, тобто клієнту; 2) вчинення будь-яких дій адвокатом, що здійснює представництво в суді, на користь протилежної сторони, якщо це спричинило шкоду потерпілому, тобто клієнту. Завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді вчиняється активною поведінкою особи, тобто дією, і полягає в неправдивому повідомленні (обмані), а умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, встановлених договором про надання правничої допомоги, – пасивною поведінкою особи, тобто бездіяльністю, і полягає в невнесенні до ордера відомостей, які повинні там бути обов’язково, – щодо обмежень повноважень, встановлених договором про надання правничої допомоги. Науково доведено, що завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді передбачає надання до суду відповідних документів, які підтверджують такі повноваження. Документами, які підтверджують повноваження представляти інших осіб у суді, можуть бути: 1) документи, що посвідчують родинні чи сімейні відносини, та заява батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників про визнання їх законними представниками; 2) статут юридичної особи або довіреність і заява уповноваженої фізичної особи юридичної особи; 3) договір про надання правничої допомоги, довіреність, ордер або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Дата реєстрації 2024-06-13 Додано в НРАТ 2024-07-15 Закрити