Реєстраційний номер
0824U002237, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
14-06-2024
Статус
Захищена
Назва роботи
Лінгвопрагматична характеристика персонажа-сищика в англомовному художньому дискурсі
Здобувач
Косовець Маргарита Валеріївна,
Керівник Бігунова Наталія Олександрівна
Опонент Приходько Ганна Іллівна
Опонент Костроміна Ольга Валентинівна
Рецензент Морозова Ірина Борисівна
Рецензент Присяжнюк Оксана Ярославівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Опис
Дисертація присвячена висвітленню результатів дослідження комунікативних стратегій і тактик, до яких вдається персонаж-сищик під час розслідування злочину. В реальній комунікації встановити комунікативні стратегії та тактики мовця вкрай важко, проте в художньому дискурсі за допомогою авторських ремарок та внутрішнього мовлення персонажів прагматичні наміри комунікантів, їх комунікативні інтенції, стратегії та тактики піддаються контекстуально-інтерпретаційному аналізу. У фокусі пропонованої розвідки перебувають комунікативні стратегії і тактики, якими послуговується сищик-професіонал та сищик-аматор, персонажі англомовного художнього детективного дискурсу, задля того, щоб отримати необхідну інформацію та розкрити злочин. Художній детективний дискурс постає як статусно-рольове спілкування, що побудовано у певній послідовності з дотриманням стереотипу та зображено автором таким чином, щоб утримувати читача у напрузі до моменту розкриття особи вбивці. Детективний дискурс характеризується процесуальністью (опитуванням свідків та підозрюваних) та логічним аналізом фактів, яке здійснює детектив та його помічник(и). Хронотоп детективного дискурсу – це просторово-часові координати, в межах яких відбувається розслідування злочину (як правило, вбивства) з моменту скоєння злочину до моменту його розкриття. Хронотоп охоплює не тільки місце злочину, а й місця, де проводиться опитування свідків та підозрілих і в кінці виголошується підозра. Моделювання персонажів детективного дискурсу включає п'ять типів комунікативних особистостей: Детектив, Вбивця, Помічник Детектива, Свідок, Жертва. Порівняння вербальної поведінки детектива-поліцейського та детектива-аматора демонструє схожі тенденції використання стратегій та тактик, що обумовлено їхнім схожим соціально-рольовим статусом: поліцейський констебль Хейміш Макбет не має доступу до поліцейських ресурсів і покладається тільки на власний інтелект, працьовитість та бажання будь-якою ціною розкрити злочин. Так само, як і детектив-аматор Агата Рейзин, він опитує свідків та підозрілих, не маючи на це повноважень. Цим пояснюється те, що вживання стратегії прямого опитування та контролю над ходом бесіди є характерним лише для половини з досліджених комунікативних ситуацій, а в інших ситуаціях детективи обох типів йдуть на «стратегічні хитрощі», вдаються до стратегій емоційного та маніпулятивного впливу, щоб привернути до себе свідків і «вивудити» у них потрібні відомості.
Ключові слова: художній детективний дискурс, прагматика, інтенція, комунікативна стратегія, комунікативна тактика, персонаж, детектив, сищик, діалог, соціальний статус, ґендер, маніпулювання, вплив, мовленнєвий акт, просодія, інтонація, аудиторський аналіз, тривалість, варіативність мовлення, шкала, термінальний тон, ча
Дата реєстрації
2024-06-14
Додано/оновлено в НРАТ
2024-06-14 / 2026-07-01
