Реєстраційний номер
0824U002269, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
14-06-2024
Статус
Захищена
Назва роботи
Художньо-стильові особливості живопису Адальберта Ерделі: роль впливів європейських мистецьких шкіл
Здобувач
Сейтасанова Анастасія Анатоліївна, Доктор філософії
Керівник Лагутенко Ольга Андріївна
Опонент Гаврош Оксана Іванівна
Опонент Міщенко Ірина Іванівна
Опонент Бабунич Юлія Ігорівна
Рецензент Денисюк Ольга Юріївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Опис
Дисертація є першим комплексним дослідженням художньо-стильових особливостей живопису Адальберта Ерделі (1891–1955) та ролі впливів європейських мистецьких шкіл на його творчість. Актуальність зумовлена переосмисленням доробку закарпатського митця та недостатнім вивченням художніх методів, які він застосовував у живописі.
Мета роботи – розкриття характерних стилістичних та образотворчих засобів художньої діяльності А. Ерделі та визначення впливів, яких він зазнав, зі сторони художніх шкіл Будапешта, Мюнхена та Парижа першої половини ХХ ст.
Наукова новизна дослідження полягає в комплексному мистецтвознавчому аналізі творчої спадщини майстра; максимально повному обсязі розкриття художньо-естетичної природи його творчості; аналізі та введенні в науковий обіг маловідомих творів з приватних колекцій; проведенні порівняння композиційних та колористичних прийомів А. Ерделі та П. Сезанна, на основі яких виявлено міру наслідування та індивідуальні особливості манери майстра із Закарпаття.
У дисертації розглянуто роботи учбового періоду (1911–1916), які вказують, що художник отримав академічний вишкіл, засвоїв анатомію, навчився реалістично зображувати натуру. Нечисленні твори 1916–1922 рр. дозволили виокремити мукачівський період як окрему складову творчої біографії А. Ерделі. Їх аналіз дозволив зібрати нові дані про творчість цих років.
Досліджено творчість періоду перебування А. Ерделі в Німеччині 1922–1926 рр. та виявлено нові риси у мистецькій манері художника. У ній бачимо прояви течії експресіонізму, що панувала на той час в німецькій культурі. Було уточнено інформацію стосовно участі А. Ерделі у виставці в Скляному палаці 1923 р. Визначено коло улюблених жанрів митця. Виявлено, що вже на цьому етапі творчості митець зацікавився кольором як засобом виразності, який стане провідним у майбутній творчості. У мюнхенському періоді був закладений новий підхід до живопису, надалі на цій основі був вироблений індивідуальний почерк майстра.
Проаналізовано особливості почерку майстра в період роботи в Ужгороді в 1926–1929 рр. Відзначено інтерес художника до улюблених мотивів: склянки води, віддзеркалення на полірованих поверхнях та у водоймах, введення в композицію зображення своїх попередніх творів.
Досліджено роль поїздки А. Ерделі до Франції в 1929–1931 рр., відвідування художньої колонії в місті Ґаржілес. Зміни у художньому баченні митця на основі аналізу низки живописних творів, написаних там, дозволили виявити тенденції фовізму. Уточнено інформацію стосовно виставки в Парижі (1930), в науковий обіг введено раніше не опубліковані архівні матеріали.
Проведено порівняння творчих методів А. Ерделі і П. Сезанна. Розглянуто спільні риси в побудові композиції, застосуванні контура та щільних хроматичних площин, сюжетах та філософському наповненні картин. З’ясовано відмінні риси їх творчих манер у пластиці форм, накладанні мазка, його фактури та виборі палітри. Також проаналізовано різний підхід художників у роботі в портретному жанрі та натюрморті. Виявлено схожі принципи в жанрах ню та пейзажі.
Сприйняття оновленої методики сезаннізму, зацікавлення колористичними шуканнями фовізму, що наклалися на місцеве закарпатське підґрунтя, допомогли майстру реалізувати неповторний почерк. Уточнено специфіку різних жанрів у живописі А. Ерделі в 1931–1944 рр. Систематизація спадщини цієї доби дозволила виявити широкий діапазон мистецьких жанрів та їх підтипів. Інтерес до них визначався розробкою різної стилістики, колористичних та структурно-образних рішень, характеру трактування натури, сюжетно-композиційних та художньо-стильових завдань. На основі аналізу живопису охарактеризовано стійку художню манеру, властиву роботам А. Ерделі в зрілому періоді, і постійні напрями його творчих пошуків.
Мистецтвознавчий аналіз пізнього періоду творчості А. Ерделі в 1945–1955 рр. виявив формування нового методу, що базується на поєднанні декоративного експресивного реалізму попередніх років з вимогами соціалістичного реалізму. Це призвело до наростаючої описовості, що проявлялася в деталізації, а також матеріальності форм в усіх жанрах, в яких майстер працював.
З’ясовано, що діяльність А. Ерделі є видатною в історії українського мистецтва. Заявивши про себе як про талановитого художника, він продовжив нести свій мистецький досвід як педагог, який виховав наступне покоління відомих митців, що стали осередком сучасної закарпатської школи живопису. Будучи обраним головою місцевої професійної спілки художників тричі, він став авторитетом як організатор виставок та просвітник, якісно піднявши мистецтво Закарпаття і вивівши його на європейський рівень.
Практичне значення дисертації полягає у зібранні, вивченні та систематизації значного обсягу матеріалу, який може бути використаний для інформації про професійну діяльність художника. Історіографічні, фактологічні та ілюстративні матеріали можуть бути застосовані у науково-дослідній роботі, при створенні учбових програм та лекційних курсів з історії образотворчого мистецтва України ХХ ст.
Дата реєстрації
2024-06-18
Додано/оновлено в НРАТ
2024-06-18 / 2026-07-15
