Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U002305, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 03-09-2024 Статус Запланована Назва роботи Оптимізація діагностики, лікування і прогнозування розвитку ендокринної орбітопатії Здобувач Прусак Ольга Ігорівна, Керівник Петренко Оксана Василівна Опонент Ульянова Надія Анатоліївна Опонент Бездітко Павло Андрійович Рецензент Жабоєдов Дмитро Геннадійович Рецензент Скрипник Рімма Леонідівна Опис Дисертація присвячена вирішенню актуального завдання сучасної офтальмології – підвищенню ефективності діагностики, лікування і прогнозування розвитку ендокринної орбітопатії шляхом вивчення волюмометричних характеристик м’якотканинного вмісту орбіти методами комп’ютерного моделювання, розробки математичної моделі прогнозування розвитку ендокринної орбітопатії, вивчення психологічного статусу та оцінки якості життя, формування напрямків персоніфікованого лікування пацієнтів з ендокринною орбітопатією. Обґрунтування вибору теми дослідження. Оптимізація діагностики, прогнозування розвитку та лікування ендокринної орбітопатії (ЕО) залишається актуальним питанням офтальмології, ендокринології та щелепно-лицьової хірургії, оскільки дана патологія впливає на якість життя, може призвести до втрати зору, що є медико-соціальною проблемою. Сьогодні ендокринну орбітопатію розглядають як самостійне автоімунне захворювання, яке найчастіше асоціюється з хворобою Грейвса (90%), а також може спостерігатися у хворих з аутоімунним тиреоїдитом (5%) або при відсутності тиреоїдної дисфункції (5%) [Bartalena L. et al. 2021; Kahaly et al. 2018]. Захворювання типово має дві фази: активну (запальну) і хронічну (фіброзну). За даними літератури, ОЕ зустрічається: 0,54–0,9 випадків/100 000/рік у чоловіків; 2,67–3,3 випадків/100 000/рік у жінок), частіше наявна ЕО легкого і середнього ступеня, тяжкі форми наявні в 5–6% випадків [Perros P. et al., 2015; Bartalena L. et al., 2020]. Тяжкі форми ЕО небезпечні тим, що можуть призвести до уражень рогівки та дистироїдної оптичної нейропатії з втратою зору [Bartalena L. et al., 2021]. Згідно опублікованих даних, аналіз звернень до ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова НАМН України» у 2002-2012 рр., свідчив, що частіше на ендокринну орбітопатію хворіють жінки - 64,45% випадків, рідше чоловіки – 35,55%. Більшість хворих працездатного віку (75,4 - 92,19%). Щодо патології щитовидної залози, виявлено гіпертиреоз – у 68,75% пацієнтів, гіпотиреоз – у 14,45% та еутиреоз – у 16,80% відповідно [ Полякова C., Авис Каяли, 2012]. Згідно рекомендацій EUGOGO 2021 (European Group on Graves’ Orbitopathy Guidelines for the Management of Graves’ Orbitopathy), оптимальним є мультидисциплінарний підхід до лікування з залученням ендокринолога, променевого терапевта, офтальмолога, страболога, щелепно-лицьового хірурга й офтальмопластичного хірурга після ретельної оцінки активності і тяжкості ЕО та її впливу на якість життя пацієнта. При середньоважких і дуже важких формах ендокринної орбітопатії, крім заходів, спрямованих на досягнення еутиреозу, застосовують глюкокортикоїди, променеву терапію, хірургічне лікування (реабілітаційна хірургія і декомпресія орбіти) [Bartalena L. et al., 2021]. В основі хірургічної декомпресії лежить принцип зменшення об’єму м’яких тканин орбіти (жирова декомпресія), збільшення доступного об’єму в орбіті (кісткова декомпресія стінок орбіти) або їх комбінація, що дозволяє зменшити екзофтальм на 2-17 мм і зменшити тиск на зоровий нерв [Rootman D., 2017; Tooley A. et al., 2019; Tyler M. et al., 2018]. Проте через значне міжіндивідуальне коливання об’єму орбіти та її м’якотканинного вмісту при застосуванні стандартних підходів лікування результати в різних пацієнтів можуть значно відрізнятися [Kamer L. et al., 2010; 2012]. Крім того, за даними різних авторів, частота ускладнень хірургічної декомпресії орбіти становить від 9,3 до 35 % [Sellari-Franceschini S. et al., 2016; Leong S. et al.,2009; Willaert R. et al.,2019]. Оскільки ендокринна орбітопатія через автоімунні запальні зміни характеризується набряком, лімфоцитарною інфільтрацією, проліферацією ретробульбарної жирової клітковини, екстраокулярних м’язів та сполучної тканини, вивчення волюмометричних характеристик м’якотканинного вмісту орбіти у пацієнтів з даним захворюванням є актуальним питанням, яке висвітлено в поодиноких публікаціях. Залежно від переважаючого ураження і збільшення об'єму м'яких тканин орбіти виділяють міогенний, адипогенний або комбінований типи ЕО. Кілька авторів запропонували індекси для оцінки тяжкості або типу ЕО. Barrett et al на основі лінійних вимірюваннях діаметрів орбітальних м’язів запропонували використовувати «м’язовий індекс» тяжкості ЕО [Barrett L. et al, 1988]. Дата реєстрації 2024-06-20 Додано в НРАТ 2024-06-20 Закрити