Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U002307, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 12-09-2024 Статус Запланована Назва роботи Дослідження нових патогенетичних та прогностичних чинників розвитку гемофтальму різної етіології Здобувач Ілюк Оксана Юріївна, Керівник Шаргородська Ірина Василівна Опонент Сакович Василь Микитович Опонент Карлійчук Марина Аксентіївна Рецензент Скрипник Рімма Леонідівна Рецензент Жабоєдов Дмитро Геннадійович Опис Дисертація присвячена вирішенню актуального завдання сучасної офтальмології – підвищенню ефективності діагностики та прогнозування гемофтальму при гіпертонічній хворобі та синдромі Терсона шляхом дослідження нових факторів ризику, етіологічних та патогенетичних чинників захворювань і на цій підставі розробці математичних моделей прогнозування їх розвитку та можливих ускладнень і рецидивів після хірургічного лікування. Обґрунтування вибору теми дослідження. Гемофтальм (ГФ) – це швидко прогресуюче захворювання, яке виникає внаслідок крововиливів різної етіології у склоподібне тіло (СПТ), що в свою чергу призводить, іноді, до різкого погіршення зорових функцій. Найбільш часто ГФ є тяжким наслідком загальних соматичних захворювань, цукрового діабету, артеріальної гіпертензії, гіпертонічної хвороби, травматичних ушкоджень та інших рідких синдромів та станів організму (Chen S. et al., 2014; Conart J.B. et al., 2016; Gambrelle J. et al., 2016). Є статистичні дані, що ГФ зустрічається в 7 випадках на 100 000 населення (Cabral T. et al. 2020; Campos J.K. et al., 2020). Інтравітреальні крововиливи є однією з найважчих видів патології склоподібного тіла, у зв’язку з чим проблема вивчення факторів і чинників появи та розвитку ГФ, а також методів його попередження і лікування є дуже актуальною для сучасної офтальмології. Гіпертонічна хвороба (ГХ) є серйозною епідеміологічною проблемою. Нині кількість людей з гіпертонією перевищує 1,4 мільярда і є причиною понад 10 мільйонів смертей на рік. За оцінками дослідників, до 2025 року кількість пацієнтів перевищить 1,5 мільярда (Ricca A. et al., 2020). Одним з методів виявлення ГХ є діагностування специфічних захворювань органів мішеней ГХ. ГФ є прикладом розвитку ускладнень ГХ, спричиненої низкою судинних змін мікроциркуляції сітківки (Accou G.P. et al.; Di Marco E. et al., 2022). Ознаки ГХ можуть бути виявлені у 6-15% населення, яке не страждає на діабет, у віці 40 років і старше, але вважається, що це число значно більше. Синдром Терсона (СТ) – маловивчений стан, який раніше визначався як крововилив у склоподібне тіло, пов'язане з субарахноїдальним крововиливом (САК). Однак при вивченні цього синдрому з’явились дані про різні крововиливи в сітківку, такі як інтраретинальні, субретинальні та преретинальні крововиливи (Aboulhosn R. et al., 2021; Arjun Shrestha et al., 2021). Ці додаткові дані розширили визначення синдрому Терсона, який в даний час визначається як внутрішньоочний крововилив асоційований з субарахноїдальним крововиливом, внутрішньомозковим крововиливом чи тяжкою черепно-мозковою травмою, з крововиливами в склоподібному тілі, ретрогіалоїдно, субретинально, інтраретинально чи під внутрішньою межовою мембраною. Точна патофізіологія цього стану є предметом дослідження та дискусій. Синдром Терсона діагностують за допомогою магнітно-резонансної томографії, мультиспіральної комп`ютерної томографії головного мозку та орбіти, катетеризаційної ангіографії та доплерографії судин головного мозку. Таким чином, незважаючи на розширене визначення, синдром Терсона залишається недооціненим захворюванням, а недавні дослідження показали, що його поширеність досягає 40% у пацієнтів з ВЧК, що проходять скринінг очного дна (Viruni N. et al., 2022). Медикаментозне лікування ГФ спрямоване на посилення фібринолізу, зменшення судинної реакції, розсмоктування ексудату та продуктів розпаду крові. При лікуванні внутрішньоочних крововиливів існують певні складнощі: недостатня ефективність існуючих способів введення лікарських речовин, неможливість створення необхідної концентрації лікарського препарату при субкон'юнктивальній або ретробульбарній ін'єкції і побічні дії перерахованих вище процедур. Враховуючи недостатню ефективність консервативного лікування загальноприйнятим є застосування різних видів вітреоретинальних втручань. Але як медикаментозне, так і хірургічне лікування ГФ може супроводжуватись його рецидивами. На превеликий жаль, гемофтальм розвивається і як самостійне ускладнення після сучасних вітреоретинальних операцій. Дата реєстрації 2024-06-20 Додано в НРАТ 2024-06-20 Закрити