Реєстраційний номер
0824U002316, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
24-06-2024
Статус
Захищена
Назва роботи
Жанрова еволюція сучасної антиутопії (українська та зарубіжна література)
Здобувач
Андрейчикова Олена Анатоліївна,
Керівник Войтенко Леся Іванівна
Опонент Сиваченко Галина Миколаївна
Опонент Аністратенко Антоніна Віталіївна
Рецензент Мусій Валентина Борисівна
Рецензент Пожарицька Олена Олександрівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Опис
Дисертаційне дослідження присвячене сучасній антиутопії в зарубіжній та українській літературі ХХ – початку ХХІ століть. Актуальність антиутопічної літератури, першою чергою, пов’язана з антигуманними проявами в сучасному державному та політичному устрої, тенденціями до тоталітаризму, знеособлення й узагальнення – все це руйнує утопічну свідомість. Незважаючи на те, що мрія про утопічне суспільство є органічною для людини, як виявилося, вона стає все більш неприйнятною для сучасного світопорядку. Матеріалом дослідження слугують зарубіжні антиутопічні тексти, а саме роман Олдоса Гакслі «Прекрасний новий світ» роман Джорджа Орвелла «1984» роман Рея Бредбері «451 градус за Фаренгейтом», роман Ентоні Берджеса «Механічний апельсин». Також у роботі аналізується твір Юхима Зозулі, а саме «Оповідання про Аку та людство», роман Володимира Винниченка «Сонячна Машина» і твори Станіслава Лема «Едем», «Повернення з зірок». Романам англійського письменника японського походження Кадзуо Ішіґуро «Не відпускай мене» та французького письменника українського походження Ярослава Мельника «Маша, або Постфашизм» приділено найбільшу увагу і присвячено майже весь третій розділ роботи. В роботі вперше здійснений комплексний аналіз антиутопізму в зарубіжній та українській літературі XX – початку XXI століть: схарактеризовано процес репрезентації імагінарного світу та його онтологічне підґрунтя; виствітлено тематичну та формотворчу наступність антиутопічних творів та представлено низку їхніх трансформацій на початку XXI століття; окреслено тенденції становлення та еволюції антиутопій в зарубіжній та українській літературі; проаналізовано релевантні та репрезентативні твори антиутопістів XX – початку XXI століть з метою виокремлення стрижневих особливостей жанру та відстеження його еволюційних трансформацій; вичленовано ідейно-тематичну та стильову специфіку антиутопій у контексті їхньої видозміни та проаналізовано їхній причинно-наслідковий звʼязок з онтологічною реальністю. Особистий внесок здобувача полягає у здійсненні комплексного аналізу антиутопічних творів зарубіжних і українських письменників з позиції проблематики, стильової корекції оповіді, еволюції жанру як такого, а також аналізу розмаїття жанрового синтезу сучасної антиутопії. В дисертації встановлено, що для новітніх антиутопій XXI століття притаманна репрезентація катастрофічної реальності, а не її передчуттів, для конструювання якої синтезуються усі можливі жанри романної форми, що продукує максимальне занурення читача, а також формування ним низки умовиводів. Своєю чергою, це спричиняє потенційну відкритість і пластичність жанрової структури антиутопічних творів, яка зазнає гібридизації, втрачаючи свої питомі ознаки і постмодерні умовності. Натомість катастрофогенна реальність ХХІ століття спричиняє пошук нових експериментальних форм, які набувають флуктуативної природи у жанроутворенні, парадоксально об’єднуючи класичні й інноваційні складники літературної творчості.
Компаративний аналіз дозволив автору дослідження дійти наступних висновків: якщо у творах західноєвропейських письменників ХХ століття переважали теми руйнації гуманістичних ідеалів, негативний вплив науково-технічного прогресу, приреченість поодинокого опіру режими чи системи, то майже в той самий час український письменник В.Винниченко робить свою «машину» Сонячною і не відбирає у людства надію на краще майбутнє.
Дата реєстрації
2024-06-21
Додано/оновлено в НРАТ
2024-06-21 / 2026-07-01
