Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U002326, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 20-06-2024 Статус Захищена Назва роботи Теоретичні засади формування медіації в публічному управлінні Здобувач Івацко Тетяна Сергіївна, Керівник Василенко Надія Володимирівна Опонент Покатаєв Павло Сергійович Опонент Філіппова Вікторія Дмитрівна Рецензент Браніцька Тетяна Ромуальдівна Рецензент Халецький Андрій Вікторович Опис Дисертаційне дослідження фокусувалося на важливому завданні в галузі науки публічного управління та адміністрування, а саме на теоретичних засадах формування медіації в публічному управлінні з метою підготовки медіаторів в умовах магістратури публічного управління та адміністрування. Наукова праця містить розробку теоретичних, концептуальних, методологічних і практичних компонентів, які, у разі впровадження та використання, сприятимуть досягненню оптимальних результатів, що допоможе усунути розбіжність між теоретичною підготовкою випускників ЗВО та їхньою готовністю до виконання обов’язків медіатора. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні формування медіації в Україні, в окресленні перспектив та шляхів підготовки фахівців (медіаторів) в магістратурі за спеціальністю 281 – Публічне управління та адміністрування та визначенні ролі медіації та діалогу у врегулюванні конфліктів в українському соціумі та за кордоном. У першому розділі «Теоретико-правові засади формування й реалізації інституту медіації в Україні» проведено аналіз теоретико-правових основ формування й реалізації інституту медіації в Україні та системи медіації як галузевої особливості публічного управління та адміністрування. Досліджено сутність медіації та діалогу як методу вирішення спорів. Вивчення досвіду європейських держав надало нам можливість визначити цінним для України польський досвід, де медіація регламентована на законодавчому рівні та широко застосовується практично в усіх галузях, зокрема і в галузі 28 – Публічне управління та адміністрування. Але довгий час відсутність єдиного Закону «Про медіацію» (прийнятий тільки в 2021 році) не забезпечував правового регулювання медіації в Україні, яке здійснювалося переважно за допомогою міжнародно-правових актів. Запровадження інституту медіації у вітчизняну систему права зреалізовується через позитивні результати застосування інституту примирення, що засвідчує його ефективність. Такий підхід обумовлюється конституційними приписами України щодо захисту прав і свобод від порушень і протиправних посягань. Для розуміння шляхів запровадження медіації в Україні важливим стає реалізація Наказу № 892 Міністерства соціальної політики України, затвердженого від 17 серпня 2016 року «Державний стандарт соціальної послуги посередництва», яким держава закріпила безоплатну правову допомогу» (02.06.2011 № 3460-VI). Важливо те, що медіація в Україні може бути зреалізована через розвиток і зміцнення правової держави, котрий окреслено у «Програмі діяльності Кабінету Міністрів України» через прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2020 р., № 270), де пріоритетним стає створення ефективних систем медіації. Крім того, названий вектор має відповідати загальній галузево-правовій особливості позиції України, що посередництво (медіація), примирення стало частиною вирішення конфліктів судового розгляду. Вивчення європейського досвіду з посередництва підтвердило наші думки, що медіація є ефективним інструментом міжнародного права, але якщо використати історію вітчизняного та зарубіжного досвіду, ми прийшли до висновку, що можна швидше домогтися виконання рішення переговорами, ніж за допомогою правових норм. Осмисливши цей факт, ми маємо взяти цей метод на озброєння, інтегрувавши медіацію в правову систему. Тому дослідження сутності та співвідношення понять «примирення», «посередництво» та «медіація» ми присвятили подальше дослідження даної проблематики. Під поняттям «медіація» ми розуміємо процес формування, в якому нейтральна третя сторона, фахівець (медіатор) сприяє завершеності, визначеності, вирішенню конфліктів та виробленню угоди між сторонами, які конфліктують. Під формуванням медіації в публічному управлінні ми розуміємо певну форму управління технологічним процесом, який забезпечує позасудові, добровільні, конфіденційні, структуровані процедури, що призначені для запобігання та вирішення конфлікту спору. Вивчення наукових джерел показало, як змінювався інститут формування медіації в Україні, що у ХІХ столітті відбулося усвідомлення того, що не слід намагатися врегулювати всі спори мировою угодою, тому було знято заборону юристам бути повіреними в процедурі примирення. У разі непроведення спроби примирення, рішення суду визнавалося недійсним. Примирення не тільки допускалось, а й заохочувалось, зокрема і представниками козацької судової системи. Підведення підсумків дослідження щодо розвитку примирних процедур в історії суспільства, зокрема і на сучасному етапі, надало можливість визначити галузево-правові особливості формування медіації та зауважити, що посередництво перетворилося на самостійну професію. У дослідженні ми виокремлено основні нововведення, порівняно з попередніми періодами. та пришли до думки, якщо раніше в ролі посередників виступали особи, які володіли насамперед високим соціальним статусом, то на сучасному етапі – це фахівець, який надає завершеності конфлікту, його діяльність ґрунтується на теоретичних засадах, на уміннях і знаннях, Дата реєстрації 2024-06-25 Додано в НРАТ 2025-01-17 Закрити