Реєстраційний номер
0824U002378, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
06-08-2024
Статус
Захищена
Назва роботи
Теоретико-правові аспекти визначення місця проживання дитини в контексті практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства України
Здобувач
Кирильчук Інна Альвіанівна,
Керівник Добрянська Наталія Валерївна
Опонент Бортник Надія Петрівна
Опонент Шатіло Володимир Анатолійович
Опонент Сірант Мирослава Миколаївна
Рецензент Бортняк Катерина Василівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського
Опис
Дисертацію присвячено дослідженню теоретико-правових аспектів визначення місця проживання дитини в контексті практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства України та розробленню пропозицій щодо удосконалення правового регулювання у цій сфері.
Визначено, що місце проживання дитини характеризується такими правовими ознаками: 1) є об’єктом нерухомого майна та має присвоєну у встановленому порядку адресу; 2) відповідає вимогам державних будівельних норм та іншим вимогам щодо інженерно-технічних та санітарно-гігієнічних характеристик, що роблять відповідний об’єкт придатним для проживання; 3) для легітимації необхідна державна реєстрація або декларування місця проживання; 4) відомості про місце проживання дитини належність до конфіденційної інформації, яка підлягає захисту відповідно до Закону України «Про захист персональних даних»; 5) право на проживання дитини у відповідному об’єкті слідує з її народження у родині або якщо таке місце проживання визначене судом або органом опіки чи піклування, а також у разі, якщо дитина має право власності (у тому числі часткове) або інше речове право на відповідний об’єкт.
З’ясовано, що судова практика у справах, пов'язаних із визначенням місця проживання дитини, підтверджує, що суди тлумачать принцип врахування найкращих інтересів дитини наступним чином: вони визнають, що обоє з батьків мають виключне та пріоритетне право визначати місце проживання дитини, якщо вони не позбавлені батьківських прав; враховується вік та відношення дитини до одного з батьків або законних опікунів; важлива є думка дитини, яка досягла 10-річного віку; враховуються ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, взаємини між батьками та дитиною, а також здатність одного з батьків створити оптимальні умови для гармонійного розвитку та належного виховання дитини, а також забезпечення найкращих умов для отримання освіти та інших аспектів; деякі аспекти, такі як думка дитини, фінансовий стан батьків, наявність нової родини, наявність власного житла та інші, не мають вирішального значення для судового рішення і розглядаються у контексті інших обставин справи.
Доведено, що в науці та практиці сімейного права є два підходи до вирішення питання про визначення місця проживання дитини з одним із батьків – договірний та у порядку вирішення спору між батьками; останній у свою чергу поділяється на судовий та позасудовий; договірний спосіб вирішення питання про визначення місця проживання дитини може бути застосований у разі відсутності спору між батьками з цього питання; у разі виникнення між батьками дитини спору щодо визначення місця проживання їхньої дитини або не досягнення згоди з цього питання, такий спір може вирішуватися у судовому або позасудовому порядку; позасудовий порядок реалізується за посередництвом Служби у справах дітей, до якої може звернутися той з батьків, з ким фактично проживає дитина з поданням документів за встановленим переліком.
Обґрунтовано, що відносно новим способом позасудового вирішення спору про визначення місця проживання дитини є сімейна медіація; такий спосіб передбачає залучення до вирішення спору незалежного медіатора, завданням якого віднайти такий спосіб вирішення спору, який задовольняв би обидві сторони; на відміну від судового або адміністративного позасудового способів вирішення спорів між батьками, медіація не передбачає прийняття обов’язкового для виконання рішення медіатором з огляду на відсутність у нього владних повноважень; натомість завданням медіатора є саме спонукання батьків самостійно дійти до спільного рішення, яке б їх задовольняло.
На підставі аналізу положень національного законодавства, практики Європейського суду з прав людини та національної судової практики, виявлено, що обов’язковими умовами визначення місця проживання дитини з одним із її родичів є: 1) виявлення бажання/згоди родича дитини (оскільки така особа за законодавством не має зобов’язань щодо такої дитини, а тому пряма згода такої особи є обов’язковою умовою); 2) наявність рішення компетентного органу, залежно від ситуації – судового рішення (якщо має місце відібрання дитини у батьків, у тому числі позбавлених або непозбавлених батьківських права) або рішення органу опіки та піклування (при невиконанні обов’язку батьками дитини забрати дитину із пологового будинку); 3) відповідність визначення місця проживання дитини найкращим інтересам дитини (врахування думки дитини, її стосунків з відповідним родичом тощо).
Ключові слова: дитина, місце проживання, права дитини, найкращі інтереси дитини, батьківське піклування, органи опіки та піклування, сім’я, родичі, батьки, Європейський суд з прав людини, судова практика, сімейна медіація, військовий конфлікт.
Дата реєстрації
2024-07-01
Додано/оновлено в НРАТ
2024-07-01 / 2026-07-02
