Реєстраційний номер
0824U002388, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
21-06-2024
Статус
Захищена
Назва роботи
Діджиталізація культурної спадщини в контексті соціокультурних трансформацій ХХІ століття
Здобувач
Горбул Тарас Олександрович,
Керівник Овчарук Ольга Володимирівна
Опонент Виткалов Сергій Володимирович
Опонент Трач Юлія Василівна
Рецензент Добровольська Вікторія Василівна
Рецензент Кравченко Анастасія Ігорівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв
Опис
У дисертації представлено результати дослідження феномену діджиталізації культурної спадщини в контексті соціокультурних трансформацій ХХІ століття. Вперше в сучасній культурології розкрито сутність діджиталізації у її ціннісно-смисловому вимірі та як інноваційної технології у глобальній цифровізації культури. Застосування діджиталізації дозволяє зберігати та відновлювати культурну спадщину, зокрема національну культурну спадщину України, для її популяризації та інтеграції у світовий культурний простір.
Визначено, що наукова література з проблематики культурної спадщини є репрезентативною та пов'язана з працями культур-філософського, історико-культурного, мистецтвознавчого, соціокультурного характеру. Це дозволило простежити еволюцію розвитку культурної спадщини в загальносвітовому та українському науковому вимірі, у контексті соціокультурних трансформацій, включаючи розвиток цифрової культури та діджиталізації у сфері культурної спадщини.
Аргументовано, що дослідження соціокультурних трансформаційних змін, пов’язаних із поширенням цифрової культури мають чималу історію, пройшовши шлях від аналізу «віртуальної реальності», «кіберпростору», «кіберкультури» до теорії нових медіа, діджиталізації багатьох сфер, включаючи культурну спадщину. Це розширює можливості збереження, відтворення та репрезентації й наближення здобутків національних культур для світової спільноти.
Обгрунтовано, що основне коло понятійно-категоріального апарату дослідження, яке має міждисциплінарний характер, складають поняття, що формуються умовними тематичними блоками сфери цифрової культури, сфери культурної спадщини та похідні від них. Поняття «діджиталізація культурної спадщини» інтерпретовано як процес в межах цифрової культури, який завдяки трансформації традиційних аналогових елементів, інформації, даних, процесів або послуг у цифрову форму, сприяє поліпшенню доступності, ефективності та швидкості обробки і обміну інформацією, створює нову соціокультурну динаміку та сприяє комунікації між членами соціуму. Цифрові колекції об’єктів культурної спадщини стають не тільки джерелом даних для дослідження культури, але й самі формують способи створення та поширення культурного контенту.
Доведено, що взаємодія з цифровими технологіями переходить із віртуального виміру в матеріальний план, роблячи цифровий об’єкт чи послугу звичайним аспектом дійсності. Сучасні цифрові технології відіграють значущу роль у збереженні та популяризації культурної спадщини, надаючи нові можливості для дослідження, збереження та доступу до артефактів. Серед них: цифрові архіви, бази даних, віртуалізація, доповнена реальність, комп'ютерна графіка, 3D моделі, інтерактивні додатки, мультимедійні експозиції, відео та аудіоматеріали. Діджитал-інструменти набувають виняткового значення у збереженні та репрезентації культурної спадщини, формуючи віртуальні колекції та задаючи вектор формування цифрових мережевих закладів культури, музеїв, галерей.
Встановлено, що завдяки діяльності міжнародних інституцій створюються платформи для діалогу, обміну та співпраці між галузями археології, історії, мистецтва, програмування, Big Data та інженерії, виробляючи багатокультурні високотехнологічні продукти для користувачів, повертаючи історичну спадщину в сучасне життя. Оцифрування культурної спадщини європейських країн спирається на нові цифрові ресурси, які створюють, поширюють, застосовують та зберігають важливі дані та інноваційні форми представлення об’єктів. Це надає більше можливостей для дослідження культурної спадщини, освіти, навчання та обміну інформацією.
Обґрунтовано, що в контексті цифрової трансформації культурної спадщини в Україні існують виклики, пов'язані з глобалізацією та новими цифровими технологіями: збереження самобутності, економічні бар’єри та доступ до інформації, зміна статусу інформації та комунікації. Також виклики, пов’язані з війною: запобігання руйнації та незаконному відчуженню культурної спадщини, її охорона та реституція. Паралельно виникає питання діджиталізації культурної спадщини на всіх рівнях та пошук практичних рішень залежно від її типу та регіону.
У ході дослідження акцентовано увагу на важливості подолання викликів та наступних рекомендаціях: розробка стандартів для уніфікації підходів у цифровому середовищі, забезпечення ефективного обміну культурною інформацією; доступ користувачів до цифрової культурної спадщини; роль маркетингу; розробка справедливих правил авторського права; визначення стратегії для створення та використання баз даних для систематизації та збереження цифрової культурної спадщини. Ці рекомендації допоможуть Україні ефективно діджиталізувати культурну спадщину,, уникнути викликів та забезпечити доступ і збереження культурних цінностей.
Ключові слова: діджиталізація, діджиталізація культурної спадщини, цифрова культура, соціокультурний простір, соціокультурні трансформації, інформаційні та комунікаційні технології, артефакти, збереження культурної спадщини.
Дата реєстрації
2024-07-02
Додано/оновлено в НРАТ
2024-07-02 / 2026-07-01
