Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U002406, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 07-08-2024 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Правове та організаційне забезпечення запобіганню правопорушенням, що вчиняються дітьми. Здобувач Капуляк Віталій Петрович, Керівник Корнієнко Максим Вікторович Опонент Джафарова Олена В'ячеславівна Опонент Завгородня Юлія Степанівна Рецензент Сухарєва Анна Олександрівна Рецензент Берендєєва Анастасія Ігорівна Опис Наголошено, що подальший розвиток будь-якого суспільства пов'язаний з турботою про дітей, що обумовлює наявність особливої охорони дитинства та сім’ї. Одним з напрямів такої охорони є запобігання правопорушень серед дітей, що важливо не лише для забезпечення безпеки дітей, але й для створення основи для стабільного та гармонійного розвитку суспільства. Запобігання правопорушенням серед дітей є стратегічно важливою складовою будь-якої системи соціального захисту та розвитку, обумовлюючи потребу гносеології відповідної діяльності. З’ясовано, що вітчизняним правознавством накопичено значний масив джерел об’єктом висвітлення якого є профілактика правопорушень, які вчиняються дітьми, однак, при цьому відсутні роботи, у яких системно, з урахуванням сучасного стану розвитку суспільства висвітлюються проблеми правового та організаційного забезпечення запобіганню таким правопорушенням. Запропоновано наукові розробки тематики профілактика правопорушень серед дітей доцільно класифікувати на три групи: 1) предметом дослідження у яких є правопорушення дітей; 2) предметом висвітлення яких є запобігання правопорушенням серед дітей; 3) предметом висвітлення яких є окремі аспекти профілактики правопорушенням серед дітей (зокрема, правові та організаційні). Доведено, що в основу визначення гносеологічних засад дослідження профілактики правопорушень серед дітей має бути покладено трьохструктурний підхід до розуміння методології правових явищ та комплексне застосування тих засобів, що дозволяють отримати наукові знання про предмет пізнання. При цьому така методологія передбачає застосування: методологічних принципів (об’єктивності; повноти і всебічності); логічних методів (аналізу та синтезу, абстрагування та узагальнення); методологічних підходів (історичного, системного, герменевтичного, аксіологічного, порівняльного). Застосований підхід дозволяє інтерпретувати логічні методи як безпосередні засоби пізнання, методологічні принципи – як той елемент методології, що визначає вимоги до дослідження, а методологічні підходи – як той елемент методології, що визначає інтенцію дослідника. Багатоаспектний характер питання запобігання досліджуваного різновиду правопорушень та соціальна природа цього негативного явища є тими факторами, що обумовлюють доцільність визначення можливостей застосування до розв’язання цієї проблематики квалітативного підходу (квалітативного дослідження). Обґрунтовано авторське визначення поняття запобігання правопорушенням, що вчиняються дітьми, – це цілеспрямована діяльність, що має державно-владний характер, метою якої є забезпечення правопорядку шляхом впливу на фактори ризику правопорушень та яка здійснюється у межах повноважень, що визначені законом. Виходячи з головного завдання сучасної держави – забезпечення прав людини, а також ураховуючи необхідність відповідальності за ефективне виконання завдання профілактики правопорушень, основними суб’єктами запобігання правопорушенням дітей є органи правопорядку та органи й служби (створені державою чи органами місцевого самоврядування) у справах дітей. З’ясовано, що від суб’єктів запобігання правопорушенням дітей слід відрізняти тих осіб та інституції, що залучаються до виконання окремих завдань профілактики правопорушень (вони не наділені відповідними державно-владними повноваженнями та не мають відповідного ресурсного забезпечення, не можуть нести відповідальність за неефективну профілактичну діяльність). Соціально-профілактичні та окремі ситуативно-профілактичні заходи можуть (і мають) проводити різноманітні державні та комунальні інституції, об’єднання громадян тощо. Відзначено, що вітчизняне правознавство оперує поняттями дієздатності та деліктоздатності; при цьому неповнолітні особи визнаються деліктоздатними (і відповідно суб’єктами правопорушень), однак мають неповну дієздатність, оскільки не можуть повною мірою усвідомлювати свої діяння та наслідки цих дій. Профілактична діяльність органів правопорядку та спеціально уповноважених інституцій спрямована переважно на тих дітей, що вчинили правопорушення і має перспективний характер у відношенні переважно саме таких малолітніх та неповнолітніх. Однак, запобігання правопорушень дітей має охоплювати і тих з них, які через вікові чи інші характеристики не можуть бути суб’єктами адміністративних та кримінальних правопорушень. Науковий аналіз статистичних даних дозволив встановити, що серед кримінальних та адміністративних правопорушень, які найчастіше вчиняються дітьми, переважають порушення проти власності, особи, безпеки руху та громадського порядку. Також високий кількісний показник правопорушень в сфері обігу наркотичних речовин, такі адміністративні порушення, як паління та розпивання алкоголю у заборонених місцях, порушення правил дорожнього руху, а також дрібне хуліганство. Дата реєстрації 2024-07-03 Додано в НРАТ 2024-08-29 Закрити