Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U002486, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 05-07-2024 Статус Захищена Назва роботи Діагностика, профілактика та лікування ранніх післяопераційних запально-деструктивних ускладнень у хворих на гострий перитоніт Здобувач Шурма Андрій Ігорович, Керівник Гринчук Федір Васильович Опонент Шевчук Ігор Михайлович Опонент Войтів Ярослав Юрійович Рецензент Польовий Віктор Павлович Рецензент Коновчук Віктор Миколайович Опис Мета дослідження полягала у покращанні результатів лікування хворих на гострий перитоніт шляхом розробки інформативних критеріїв діагностики, ефективних методів профілактики та лікування ранніх запально-деструктивних інтраабдомінальних ускладнень на основні поглибленого вивчення механізмів їхнього розвитку. Завданнями дослідження стали: розробка і патогенетичне обґрунтування нових методів ранньої діагностики гострого перитоніту та післяопераційних запально-деструктивних інтраабдомінальних ускладнень після операцій у хворих на гострий перитоніт; розробка і патогенетичне обґрунтування нових методи діагностики життєздатності порожнистих органів травлення; розробка і патогенетичне обґрунтування нових методів профілактики неспроможності швів на порожнистих органах травлення; розробка і патогенетичне обґрунтування нових методів санації очеревинної порожнини у хворих на гострий перитоніт; удосконалення комплексної тактики лікування хворих на гострий перитоніт та оцінювання її ефективності. Проведені дослідження ефективності напрацьованих методів діагностики, прогнозування, профілактики і лікування дозволили запропонувати діагностично-лікувальний алгоритм, що містить основні групи заходів на різних етапах лікування хворих. Його застосування дозволяє послідовно диференційовано обирати обсяг лікування на різних етапах лікування хворих з урахуванням ризику розвитку післяопераційних ускладнень, визначеного за напрацьованою шкалою. У хворих групи звичайного і збільшеного ризику доцільно використовувати стандартні показання до передопераційного підготування. Водночас у хворих групи збільшеного ризику необхідно посилювати антибактеріальну терапію. У хворих групи високого ризику необхідно розширювати показання до передопераційного приготування і його обсяг. Обсяг хірургічного втручання у хворих групи звичайного ризику уточнень не потребує. У хворих групи збільшеного ризику обов’язковим є застосування додаткових заходів з профілактики ранових ускладнень. У хворих групи високого ризику доцільно посилювати заходи з інтраопераційної санації очеревинної порожнини, для чого, зокрема, використовувати інстиляцію Г-КСФ, дренувати очеревинну порожнину у всіх випадках, а якщо причиною поширеного перитоніту була защемлена грижа, патологія ободової кишки чи абдомінальна ішемія, потрібно збільшувати кількість дренажів, що слід також використовувати у разі післяопераційного перитоніту. У випадках розлитого чи загального гнійного перитоніту, спричиненого ураженням ободової кишки, абдомінальною ішемією, неспроможністю швів, поширеного післяопераційного перитоніту, у пацієнтів з супутньою патологією, що суттєво порушує стан захисних систем доцільно розширяти показання до застосування запрограмованих повторних санацій очеревинної порожнини. Окрім цього, раціональним є використання процедури «damage control» у випадках вимушеного накладання швів значно змінені порожнисті органи. Під час первинної операції слід використовувати засоби з профілактики неспроможності. Під час повторних утручань можна вчасно виявити ознаки ускладнення і застосувати необхідні превентивні заходи. Після операції у хворих групи звичайного ризику раціональним є базове лікування. За збільшеного ризику слід акцентувати на запобіганні запальним рановим ускладненням. У хворих групи збільшеного ризику, за наявності розлитого чи загального гнійного перитоніту, і у хворих групи високого ризику раціональним є призначення комплексу з трьох антибактеріальних препаратів. Якщо визначена за шкалою сума пунктів становить 11 і більше доцільно призначати допоміжні засоби, спрямовані на корекцію основних механізмів запального процесу, розглядати питання про застосування екстракорпоральних методів детоксикації. Для раннього виявлення ознак післяопераційних ускладнень, у хворих групи високого ризику слід обов’язково проводити моніторинг лабораторних параметрів, серед іншого, показників оптичної густини. У разі їх збільшення, навіть за відсутності інших проявів, потрібно активно обстежувати пацієнтів із застосуванням інструментальних методів. Дата реєстрації 2024-07-11 Додано в НРАТ 2024-07-11 Закрити