Реєстраційний номер
0824U002501, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
05-08-2024
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Кримінальна відповідальність за найманство
Здобувач
Мартьянов Сергій Сергійович,
Керівник Скрекля Леся Іванівна
Керівник Газдайка-Василишин Ірина Богданівна
Опонент Плисюк Наталія Миколаївна
Опонент Козич Ігор Васильович
Рецензент Созанський Тарас Іванович
Рецензент Яремко Галина Зіновіївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Львівський державний університет внутрішніх справ
Опис
Мартьянов С.С. Кримінальна відповідальність за найманство. Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 “Право”. Львівський державний університет внутрішніх справ. Львів, 2024.
Дисертація є комплексним дослідженням, яке присвячене питанням кримінальної відповідальності за найманство. На підставі отриманих результатів констатовано, що норма про найманство фактично є нормою особливо його роду (sui generis), яка передбачає готування до кримінальних правопорушень, передбачених в інших Розділах Особливої частини КК України (ст.ст. 109, 110, 114-1, 351-1, 351-2). Виокремлено конкретні ознаки відмежування іноземних добровольців, осіб, які перебувають у складі ПВК та партизанів від найманців.
Здійснено огляд історико-правових джерел у яких регламентувалась відповідальність за найманство. Констатовано, що кримінально-правова заборона цього явища протягом тривалого часу не була установлена. Втім з розвитком цивілізації постала потреба правового врегулювання даного соціального явища, яке мало як позитивну, так і негативну сторони. У зв’язку з цим КК 1960 р. було доповнено ст.63-1 у якій регламентувалась кримінальна відповідальність за найманство. Однак з огляду на те, що кримінально-правова заборона найманства триває протягом відносно невеликого періоду часу, то відповідну норму не можна вважати достатньо апробованою, оскільки вона продовжує розвиватись і сьогодні.
Розглянуто стан теоретичного дослідження кримінальної відповідальності за найманство, що дозволило розглянуто питання, які у кримінально-правовій літературі взагалі не були предметом вивчення або описані поверхнево: співвідношення понять «збройний конфлікт», «воєнні дії» та «насильницькі дії»; відмежування іноземних добровольців і партизанів від найманців; відмінності найманства від діяльності ПВК, які беруть участь у збройних конфліктах; підстави звільнення від кримінальної відповідальності за найманство; питання кримінально-правової кваліфікації проявів найманства, особливості призначення покарання за вчинення найманства.
Проаналізовано міжнародно-правові стандарти протидії найманству. Констатовано про відносно невелику кількість випадків засудження за найманську діяльність та не надто суворі покарання у світі. Вивчено зарубіжний досвід регламентації кримінальної відповідальності за найманство. Розглянуто кримінальне законодавство окремих держав, які членами ЄС, а також держав пострадянського простору. Висвітлено положення, які є вартими для запозичення (передбачення такої кваліфікуючої ознаки найманства як використання неповнолітнього), а також ті, які не слід переймати (КК тих держав у яких не зазначена мета вербування, фінансування, навчання або іншого матеріального забезпечення найманця; де звужено коло злочинних дій, які охоплюються поняттям «найманство»; де за вербування, навчання, фінансування або інше матеріальне забезпечення найманців чи їх використання передбачена більш сувора міра покарання, а ніж за саму їх участь у збройному конфлікті або військових діях).
Доведено, що норма про найманство відноситься до таких, що передбачають кримінально протиправну діяльність підбурювача, організатора та пособника як окремого злочину. Тобто фактично суспільно небезпечні дії, які передбачені ч.1 ст.447 КК України за своїм змістом є діями, які вчиняє підбурювач (вербування найманців), пособник (фінансування чи матеріальне забезпечення найманців) чи організатор (використання найманців). Якщо б відповідна норма була відсутня у тексті КК України, то за таких умов вказані посягання отримали б кримінально-правову оцінку із посиланням на відповідну частину ст.27 КК України, а також ч. ст.447 КК України.
Дата реєстрації
2024-07-11
Додано/оновлено в НРАТ
2024-07-11 / 2026-07-01
