Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U002524, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 12-07-2024 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Навідні запитання як засіб комунікації в кримінальному провадженні. Здобувач Конюшин Юлія Іванівна, Керівник Береський Ярослав Oсипович Опонент Крушинський Сергій Антонович Опонент Юрчишин Василь Миколайович Рецензент Максимишин Наталія Миронівна Рецензент Фігурський Володимир Михайлович Опис У розрізі предмета дисертації, сформульованого в її назві: «Навідні запитання як засіб комунікації у кримінальному провадженні», дослідження логічно розпочато висвітленням наукових основ (змісту і обсягу) понять «комунікація» та «запитання». А це, закономірно, вимагало попереднього з’ясування сутності мовленнєвої діяльності, обумовленої, зокрема, функціонуванням таких категорій як «мова» і «мовлення». Зроблено висновок про важливість у комунікації такого її засобу як запитання. Зазначено, що різновидом запитань є навідні запитання, які, аналогічно відомим у криміналістиці тактичним інструментам правомірного лінгвопсихологічного впливу, слугують дієвим засобом легалізації фактів кримінального провадження з використанням показань свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, експертів, а відтак є невід’ємним елементом і досудового розслідування, і змагального судоговоріння. Наведено співвідношення суміжних із «сугестією» понять – «переконання» та «маніпуляція». Зроблено висновок, що для унеможливлення вищенаведеної тези, навідні запитання можуть бути дозволені у застосування лише за умови їх відповідності вимогам: 1) законності, оскільки за характером, змістом і цілеспрямованістю навідні запитання повинні безумовно перебувати в системі координат, регульованій законом, передусім КПК; 2) етичності, яка диференціює навідні запитання як такі, що не можуть містити в собі елементи психічного чи будь - якого іншого виду насильства, бути аморальними, антисуспільними тощо. З урахуванням правил систематизації запропоновано видовий поділ навідних запитань, головною рубрикою якого є критерій допустимості / недопустимості. Виокремлено спільне і різне між звичними і навідними запитаннями. З урахуванням результатів поєднаних аспектів дослідження сформульовані поняття навідних запитань у розрізі їх і психофізіологічної, і тактико - правової сутності. Також, описані й нормативно – теоретично виправдано прояви застосування навідних запитань у ситуативних різновидах слідчого та судового огляду, обшуку, перевірки показань на місці, судово - психіатричній (психологічній) експертизі. Сформульовані у межах дослідження висновки, теоретичні положення та науково обґрунтовані пропозиції можуть бути використані: у науково-дослідницькій сфері – для подальшої розробки теорії кримінального процесу і криміналістики, а також тактики проведення окремих слідчих (судових) дій; у законотворчій діяльності – для вдосконалення норм кримінального процесуального законодавства України, які регламентують процедуру досудового й судового допиту; у правозастосовній діяльності – як рекомендації щодо вдосконалення слідчої та судової діяльності з перевірки й отримання доказів та іншої необхідної інформації в процесі комунікації учасників кримінального провадження; у навчальному процесі – під час викладання та вивчення навчальних дисциплін «Кримінальне процесуальне право України», «Криміналістика» та «Юридична ( судова) психологія», підготовки методичних матеріалів, курсів лекцій, спеціальних курсів, посібників, підручників. Дата реєстрації 2024-07-11 Додано в НРАТ 2024-07-11 Закрити