Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U002525, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 09-07-2024 Статус Запланована Назва роботи Діагностика і хірургічне лікування пошкоджень акроміально-ключичного суглоба та їх наслідків Здобувач Безрученко Сергій Олегович, Керівник Долгополов Олексій Вікторович Опонент Головаха Максим Леонідович Опонент Сергієнко Руслан Олексійович Рецензент Калашніков Андрій Валерійович Рецензент Рой Ірина Володимірівна Опис Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена відсутністю системного підходу і алгоритму в діагностиці та лікуванні вивихів в акроміально-ключичному суглобі. Останніми роками набуває популярності малоінвазивні реконструктивні методи лікування. Розвиток високотехнологічних методів діагностики вимагає більш детального дослідження всіх структур акроміально-ключичного суглоба. В роботі проведено аналіз результатів діагностики та лікування 135 пацієнтів із гострим та застарілим вивихом акроміального кінця ключиці, які проходили стаціонарне лікування у ДУ «ІТОНАМНУ» з 2010 по 2021 роки. Пацієнти були розподілені на дві клінічні групи: I група – 58 пацієнтів (42,9%), яким було проведено фіксацію динамічним типом фіксації і II група – 77 пацієнтів (57,1%), яким було проведено фіксацію вивиху акроміального кінця ключиці спеціалізованою пластиною з гачком. На основі результатів біомеханічного експерименту обґрунтовано вплив різних способів фіксації вивиху акроміального кінця ключиці на кінематику рухів акроміально-ключичного та грудино-ключичного суглобів під час елевації верхньої кінцівки. Доведена важливість відновлення як статистичних так і динамічних стабілізаторів акроміально-ключичного суглоба. Обов’язковим етапом оперативного втручання є додаткова фіксація акроміально-ключичних зв’язок для відновлення горизонтальної стабільності суглоба. В роботі проаналізовано діагностичну цінність клініко-інструментальних методів дослідження вивиху акроміального кінця ключиці в залежності від ступеня вивиху та давності травми. Найбільшою діагностична ефективність УЗД методу була для пацієнтів з V типом вивиху (точність 91,8%), найменша із застарілим вивихом (точність 85,9%). Найбільшою діагностична ефективність МР методу обстеження була для пацієнтів з IV типом вивиху (точність 88,9%), найменша діагностична цінність була у пацієнтів з III типом вивиху (точність 69,4%) та застарілим вивихом акроміального кінця ключиці (точність 70,4%). Середній бал за шкалою Oxford Shoulder під час фінального спостереження був 45,6±1,9 та 45,5±1,6 балів (p=0,758), за шкалою Constant-Murley 93,7±6,1 та 91,7±4,2 балів (p=0,699), за шкалою Acromioclavicular Joint Instability Scoring System 87,1±16,7 та 78,5±12,8 балів (p0,05) в I та II групі у пацієнтів з гострим вивихом акроміального кінця ключиці. Середній показник за шкалою Oxford Shoulder до оперативного втручання був 31,5±7,7 та 33,3±4,2 балів (p=0,347), при фінальному огляді 46±2,6 та 46,1±1,6 балів (p=0,934), за шкалою Constant-Murley до оперативного втручання 68,9±12,4 та 69,7±14,5 балів (p=0,863), при фінальному огляді 94,2±7,7 і 96,5±3,9 балів (p=0,291), за шкалою AJISS до хірургічного лікування 31,3±9,5 та 25,1±8,2 балів (р=0,087), при фінальному огляді 79,9±16,7 та 66,9±9,1 балів (p0,05) в I та II групі у пацієнтів із застарілим вивихом акроміального кінця ключиці. Проведений ретроспективний аналіз хірургічного лікування 39 пацієнтів (41,5%) I групи та 55 пацієнтів (58,5%) II групи з гострим вивихом. При фінальному огляді оцінювали вертикальну стабільність суглоба в проекції Zanca – анатомічне усунення: 26 пацієнтів (66,7%) I групи та 31 пацієнта (56,4%) II групи (p<0,05), підвивих: 11 пацієнтів (28,2%) I групи та 6 пацієнтів (10,9%) II групи (p<0,05), рецидив вивиху: 2 пацієнта (5,1%) I групи та 3 пацієнта (5,5%) II групи (p=0,152). Горизонтальну стабільність оцінювали в проекції Alexander та в аксіальній проекції – анатомічне усунення: 28 пацієнтів (71,8%) I групи та 16 пацієнта (44,4%) II групи (p<0,05), підвивих: 8 пацієнтів (20,5%) I групи та 16 пацієнтів (44,4%) II групи (p<0,05), рецидив вивиху: 3 пацієнтів (7,7%) I групи та 4 пацієнтів (11,2%) II групи (p=0,616). Проведено ретроспективний аналіз хірургічного лікування 19 пацієнтів (46,3%) I групи та 22 пацієнтів (53,7%) II групи із застарілим вивихом акроміального кінця ключиці. Вертикальна стабільність а в проекції Zanca – анатомічне усунення: 14 пацієнтів (73,7%) I групи та 10 пацієнтів (45,5%) II групи (p<0,05), підвивих: 4 пацієнта (21,1%) I групи та 10 пацієнтів (45,5%) II групи (p<0,05), рецидив вивиху: 1 пацієнт (5,2%) I групи та 2 пацієнта II групи (9%) (p=0,152). Горизонтальну стабільність оцінювали в проекції Alexander та аксіальній проекції – анатомічне усунення: 18 пацієнтів I групи та 16 пацієнтів II групи (p=0,064), рецидив вивиху: 1 пацієнт I групи та 6 пацієнтів II групи (p<0,05). Проведено аналіз відновного лікування 121 пацієнта (89,6%): 38 пацієнтів (28,1%) I групи та 83 пацієнта (61,5%) II групи, які були розподілені на 3 групи. Реабілітаційна програма «Стандартний протокол» є ефективною, сприяє покращенню результатів відновлення, дозволяє хворим швидше відновитись та повернутись до повсякденного життя. Проведений аналіз причин помилок та ускладнень в діагностиці та лікуванні пацієнтів із гострим та застарілим вивихом акроміального кінця ключиці встановив 198 помилок у 94 пацієнтів (69,6%), які були розподілені на діагностичні (79,8%), тактичні (11,1%) та лікувальні (9,1%). Дата реєстрації 2024-07-12 Додано в НРАТ 2024-07-12 Закрити