Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U002568, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 27-08-2024 Статус Захищена Назва роботи Зміни експресії довгих некодуючих РНК, залучених до гіпоксичної програми, при ішемічному ушкодженні серця Здобувач Хецуріані Михайло Роінович, Керівник Шиш Анжела Михайлівна Опонент Талаєва Тетяна Володимирівна Опонент Дроздовська Світлана Богданівна Рецензент Нагібін Василь Сергійович Рецензент Гошовська Юлія Володимирівна Опис Дисертаційна робота присвячена вивченню змін рівня експресії довгих некодуючих РНК (lncRNA) H19, TUG1, GAS5 та MIAT на експериментальних моделях тварин та у клінічних зразках пацієнтів. Аноксію/реоксигенацію моделювали на культурі кардіоміоцитів неонатальних щурів у двох режимах: короткому (30 хв. аноксії, 60 хв. реоксигенації) та довгому (60 хв. аноксії, 24 год. реоксигенації). Показано, що рівень експресії lncRNA H19 знижується більше ніж у 84 рази після короткої А/Р та у 4,3 рази після довгої А/Р. Експресія TUG1, GAS5 та MIAT знижувалась у 8,7, 8 та 19 разів відповідно після короткої аноксії/реоксигенації, але TUG1 відновлювався до 62% контрольних величин після довгої А/Р, тоді як рівень експресії MIAT підвищувався більш ніж у 3 рази. За умов аноксії/реоксигенації ми спостерігали підвищення експресії HIF-1α більше ніж у 2 рази, що вказує на те, що експресія lncRNA H19 та TUG1 регулюється не HIF-1α, а іншими сигнальними шляхами. У присутності інгібітора HIF-проліл гідроксилази (PHD) за умов нормоксії в культурі кардіоміоцитів рівень експресії HIF-1α збільшувався майже у 3 рази. Експресія lncRNA H19 достовірно збільшувалася у 2,7 рази, а TUG1 — у 2,4 рази, тоді як експресія MIAT знижувалася більше ніж у 16 разів. Це вказує на те, що HIF-1α регулює H19 та TUG1 за нормоксії, але не за аноксії/реоксигенації. Інфаркт міокарда моделювали шляхом накладання лігатури на низхідну гілку лівої коронарної артерії та спостерігали за тваринами протягом 4 тижнів. Після 4 тижнів реєстрували кардіогемодинамічні показники та аналізували зразки крові і серця. Ішемію/реперфузію моделювали шляхом накладання лігатури на стовбур лівої коронарної артерії на 40 хв (ішемія) та зняття її на 120 хв (реперфузія). У міокарді тварин з інфарктом міокарда рівень експресії lncRNA H19 знижувався майже в 2 рази, а TUG1 та MIAT збільшувалися майже у 2 та 3 рази відповідно. У плазмі крові спостерігали зниження H19 у 2,42 рази та зростання MIAT у 2,66 рази. Кореляційний аналіз показав значні зв’язки між експресією lncRNA і кардіогемодинамічними параметрами. За умов ішемії/реперфузії у міокарді тварин експресія H19 знижувалася у 3,79 рази, а TUG1 збільшувалася більше ніж у 33 рази. У плазмі крові зміни були значними лише для MIAT, рівень якої при І/Р зростав на 49,11%. У клінічних зразках пацієнтів з ішемічною хворобою серця рівень експресії H19 у плазмі крові зростає на 52,32%, а HIF1A-AS1 та LIPCAR — у 2,44 і 1,96 разів відповідно. Віддалене ішемічне прекондиціонування призводить до значного зниження H19 у міокарді у 6,7 рази та у плазмі крові у 20,5 разів. У лейкоцитах експресія H19 збільшується більше ніж у 3 рази. Експресія HIF1A-AS1, MIAT, LIPCAR та MHRT у міокарді зменшується у 6,95, 5,42, 8,65 та 2,5 рази відповідно, а у плазмі крові HIF1A-AS1 знижується у 9,79 рази, MIAT на 27,15%, LIPCAR у 23,61 рази, MHRT більше ніж у 15 разів. У лейкоцитах пацієнтів групи віддаленого ішемічного прекондиціонування рівень HIF1A-AS1, MIAT та LIPCAR зростає у 3,8, 9,89 та 4,34 рази відповідно. Отримані результати вказують на потенційну роль lncRNA H19, HIF1A-AS1 та LIPCAR як біомаркерів ішемічної хвороби серця. Виявлено, що підвищення експресії H19 у плазмі крові пов'язане із підвищеним ризиком смерті, що дозволяє розглядати її як незалежний предиктор смерті для людей похилого віку. Дата реєстрації 2024-07-15 Додано в НРАТ 2024-09-03 Закрити