Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0824U002650, Дисертація доктора філософії

Назва роботи

1. Конвалідація недійсного правочину в цивільному праві України

Здобувач

Бус Катерина Ігорівна,

Керівник Лукасевич-Крутник Ірина Степанівна
Опонент Черняк Олена Юріївна
Опонент Кот Олексій Олександрович
Рецензент Слома Валентина Миколаївна
Рецензент Марценко Наталія Степанівна

На здобуття

Доктор філософії, 081, Право

Дата захисту

30-08-2024

Опис

Актуальність теми дослідження зумовлена відсутністю нормативного регулювання конвалідації недійсного правочину в цивільному праві України, необхідністю цілісного та комплексного з’ясування особливостей та умов «зцілення» недійсних правочинів. Особливий інтерес до дослідження даної тематики підсилюється триваючими рекодифікаційними процесами цивільного законодавства України, що додатково викликає необхідність розробки теоретичних пропозицій та практичних підходів, покликаних вдосконалити законодавство України у даній сфері. Як засвідчує практика правозастосування, захист цивільних прав та інтересів може здійснюватися за допомогою конвалідації недійсного правочину, правова регламентація якої станом на сьогодні відсутня. Законодавець лише фрагментарно та за допомогою техніко–юридичного прийому «суд може визнати дійсним правочин» надає можливість учасникам цивільних правовідносин та заінтересованим особам «зцілити» недійсний правочин. Попри це, на користь актуальності досліджуваної тематики свідчить використання конвалідації недійсного правочину у судовій практиці, хоча й національні суди з обережністю ставляться до даного питання. Наукова праця може стати основою належної гармонізації національного законодавства щодо способів захисту цивільних прав та інтересів із законодавством Європейського Союзу. Метою дисертаційної роботи є формулювання теоретичних положень, спрямованих на розробку правового регулювання конвалідації недійсного правочину, а також практичних рекомендацій щодо застосування конвалідації недійсного правочину як способу захисту цивільних прав та інтересів у правозастосовній практиці. Об’єктом дослідження є цивільні відносини, що виникають у сфері застосування конвалідації недійсного правочину. У процесі дослідження використано філософські, загальнонаукові та спеціально-наукові методи пізнання, серед яких: методи узагальнення та абстрагування, методи аналізу та синтезу, методи класифікації та групування, метод аналогії, метод наукового прогнозування, герменевтичний метод тлумачення норм права. Концептуально–теоретичні та практичні рекомендації, висновки до дисертаційної роботи можуть бути використані: – у нормотворчій діяльності – при внесенні змін та удосконаленні цивільного законодавства у питаннях, що стосуються дійсності правочинів та «зцілення» дефектів недійсного правочину, в тому числі у перехідний період; – у правозастосовній діяльності – судами при вирішенні спорів, пов’язаних з дійсністю та недійсністю правочинів; – у науково-дослідній діяльності – при подальшому дослідженні проблематики конвалідації недійсного правочину; – у навчальному процесі – при підготовці навчальних матеріалів, підручників, посібників, методичних матеріалів із вивчення дисциплін «Цивільне право (загальна частина)», «Цивільне право (особлива частина)», «Договірне право», «Цивільне процесуальне право» та ін. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є першим науковим дослідженням конвалідації недійсного правочину в цивільному праві України. Результати дослідження конкретизовані в таких основних наукових положеннях: сформульовано визначення поняття конвалідації недійсного правочину; доведено, що конвалідація недійсного правочину є способом захисту, який полягає у сукупності дій учасників, спрямованих на усунення дефектів недійсного правочину у межах здійснення цивільних прав та з врахуванням умов дійсності правочину; обґрунтовано зміст конвалідації недійсного правочину на основі кватерного підходу, що включає у себе наступні елементи: суб’єкт конвалідації, об’єкт конвалідації, недійсність правочину (його нікчемність або оспорюваність) та юридичні дії учасників правовідносин, спрямовані на «зцілення» дефектів правочину; доведено, що конвалідація недійсного правочину може бути застосована при дотриманні сукупності умов: вчинення правочину, недійсність правочину (нікчемність, оспорюваність), волевиявлення учасника цивільних правовідносин «зцілити» правочин; класифіковано конвалідацію недійного правочину за суб’єктним критерієм на юрисдикційну та неюрисдикційну, за обсягом конвалідації – на повну та часткову, за об’єктом конвалідації – на абсолютну та відносну; запропоновано внести зміни у частину 2 статті 16 ЦК України, доповнивши її пунктом 2–1 наступного змісту: «визнання правочину дійсним (конвалідація недійсного правочину)» та ін.