Реєстраційний номер
0824U002667, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
27-08-2024
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Кримінально – правові проблеми відновлення справедливості шляхом застосування довічного позбавлення волі
Здобувач
Сорока Максим Віталійович,
Керівник Юзікова Наталія Семенівна
Опонент Рябчинська Олена Павлівна
Опонент Колб Олександр Григорович
Рецензент Лахова Олена Вадимівна
Рецензент Сачко Олександр Васильович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Опис
Дисертацію присвячено аналізу теоретико – методологічних і практичних аспектів кримінально – правових проблем відновлення справедливості шляхом застосування довічного позбавлення волі та формуванню на цій основі теоретичних положень, спрямованих на поглиблення теорії реституційного (відновного) правосуддя і практичних рекомендацій щодо участі осіб, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі у програмах – «кола правосуддя».
Встановлено, що дослідження кримінально – правових поблем відновлення справедливості шляхом застосування довічного позбавлення волі передбачає проведення міжгалузевих наукових розвідок в межах правознавства, філософських, історичних, соціологічних, психологічних і педагогічних наук. Сучасна вітчизняна наука приділяє першочергову увагу пошуку напрямів і шляхів оновленя національної правової доктрини; конвергенції справедливості і права; аналізу процесу гуманізації застосування, відбування та виконання покарання у виді довічного позбавлення волі; способів впровадження в правову практику форм і програм реституційного (відновного) правосуддя як інструменту вирішення кримінально – правових конфліктів. Зарубіжні науковці акцентують увагу на дослідженні ролі громадянського суспільства в зниженні рівня злочинності; цінності пробачення злочинця; наслідках реалізації принципу справедливості у визнанні покарання законим; справедливості пожиттєвого відбування покарання; захисті прав людини шляхом відновлення через покарання; ефективності застосування альтернативних тюремному ув’язненню заходів.
Обгрунтовано використання ключових методологічних підходів в дослідженні: діалектичного, історичного, парадигмального, аксіологічного, антропологічного, герменевтичного, термінологічного (діахронічного, системно – структурного, функціонального); юридично – позитивістського; детерміністського, а також загальнонаукових та спеціальних методів і прийомів наукового пізнання: логічного; історико – генетичного, порівняльного, методу аналізу документів, методу спостереження, соціологічного методу опитування, психолого – педагогічного методу (біографічного). Вказаний методологічний інструментарій було покладено в основу удосконалення та оптимізації методики експертного опитування щодо сучасних тенденцій реституційного правосуддя в Україні, проблем застосування довічного позбавлення волі, а також визначення найбільш прийнятних форм реституційного правосуддя для роботи з особами, які відбувають таке покарання. На основі отриманих даних авторського дослідження сформульовано практичні рекомендації щодо оптимізації правового регулювання стосунків між засудженими до довічного позбавлення волі, потерпілими, територіальними громадами, державою та установами, які забезпечують відбування цього покарання.
Охарактеризовано підходи до відновлення справедливості в контексті теорій кримінального покарання. Підтримано позицію, відповідно до якої, осмислення відновлення справедливості як мети кримінального покарання можливе крізь призму детерміністського підходу в межах теорій ретрибутивізму, консеквенціалізму та реституційного (відновного) правосуддя. При цьому, теорія відновного правосуддя створює умови для примирення потерпілих і правопорушників та усунення наслідків, спричинених злочином, зокрема шляхом проведення зустрічей сторін для спільного вирішення питання подолання наслідків скоєного злочину і його впливу на майбутнє. Підхід відновного правосуддя до реагування на злочин полягає у відновленні порушених соціальних відносин через відшкодування правопорушником завданої потерпілим шкоди та залученні громади до розв’язання конфлікту. Підкреслено, що відновлення справедливості в реституційному (відновному) правосудді втілюється у формі окремих практик, зокрема: інституціональної, особистої, загальної, індивідуальної, формальної, змістової, процедурної тощо.
Було узагальнено міжнародні вимоги та рекомендації щодо запровадження реституційного (відновного) правосуддя в європейських країнах, на дві групи: загального (універсального) характеру, які містять загальні норми щодо реституційного правосуддя та закріплюють право на застосування альтернативи в судовому провадженні, посередництво, примирення; спеціального характеру, які містять адресні норми щодо реституційного правосуддя, дають визначення поняттям і категоріям, що характеризують реституційне правосуддя, умови застосування реституційного правосуддя в національній правовій системі.
В Україні формується комплексна система правового регулювання реституційного правосуддя, що відображує реалізацію засад правового регулювання реституційного (відновного) правосуддя розроблену ООН, Радою Європи, Європейським парламентом, Радою ЄС. Вказана система спрямована на сприяння відновленню порушених прав та інтересів потерпілих, а також на ресоціалізацію осіб яким призначено довічне позбавлення волі. Визначено правову основу впровадження, застосування, розвитку та перспектив реституційного (відновного) правосуддя на національному рівні.
Дата реєстрації
2024-07-19
Додано/оновлено в НРАТ
2024-08-29 / 2026-07-01
