Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U002683, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 06-09-2024 Статус Захищена Назва роботи Правове регулювання застосування спрощеного режиму регулювання трудових відносин Здобувач Косінцев Костянтин Вікторович, Керівник Подорожній Артем Юрійович Опонент Зіноватна Іляна Вікторівна Опонент Костюченко Олена Євгенівна Рецензент Лукаш Сергій Станіславович Рецензент Невядовський Владислав Олегович Опис У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає у тому, щоб на основі аналізу наукових поглядів вчених, норм чинного законодавства та практики його реалізації, з’ясувати сутність, зміст та особливості правового регулювання застосування спрощеного режиму регулювання трудових відносин, на основі чого розробити пропозиції та рекомендації спрямовані на вдосконалення трудового законодавства у цій сфері. Констатовано, що на сьогоднішній день, незважаючи на суттєві законодавчі зміни, розвиток нормативно-правових засад застосування спрощеного режиму регулювання трудових відносин не просто триває, а знаходиться на активному етапі свого становлення як окремого та важливого інституту трудової галузі права. Зауважено, що незважаючи на актуальність, сучасність та об’єктивну користь спрощеного режиму регулювання трудових правовідносин, численні дискусії щодо необхідності запровадження цієї правової конструкції ще й досі тривають. А відтак, вказане питання потребує проведення комплексних теоретичних досліджень з метою його якісного покращення та забезпечення практичного втілення у життя. Обґрунтовано, що правова природа спрощеного режиму регулювання трудових відносин, перш за все, полягає у тому, що це особливого роду правовий режим, а отже він передбачає специфічний, окремий різновид правового регулювання суспільно-правових відносин у сфері праці, реалізований за допомогою особливого набору правових методів, який в свою чергу зумовлений: 1) унікальністю сутності та змісту цих відносин; 2) правовим положенням суб’єктів трудових правовідносин, а також специфікою їх суб’єктивних прав та юридичних обов’язків. Встановлено, що робочий час – це: по-перше, реальний фізичний показник трудової діяльності працівників, який відображається у часовому відрізку обрахованого секундами, годинами, тижнями тощо, в рамках якого особа виконує покладені на неї трудові функції; по-друге, істотна умова праці з урахуванням якої визначаються обсяги трудової діяльності, встановлюється рівень оплати праці, трудо-правові гарантії, тощо; по-третє, система трудових відносин, які виникають в контексті регулювання та розподілу часу протягом якого особа виконує передбачені укладеним між нею та роботодавцем трудовим договором функції, реалізовує права та обов’язки, користується відповідними гарантіями, отримує за виконану роботу заробітну плату і таке інше. З’ясовано, що спрощений режим регулювання трудових правовідносин – це особлива, врегульована нормами трудового права модель побудови трудових правовідносин між працівником та роботодавцем, яка передбачає індивідуально-договірне встановлення істотних умов праці в рамках спеціального режиму робочого часу із дотриманням загальних гарантій трудової діяльності. Аргументовано, що особливостями спрощеного режиму регулювання трудових правовідносин є: 1) превалювання спеціального принципу добровільності вступу у трудові правовідносини, які регулюються таким чином; 2) наявність законодавчо визначених додаткових гарантій, передбачених як для працівників, так і для роботодавців, які використовують такий режим регулювання трудових відносин; 3) обмеженість кола суб’єктів, між якими встановлення спрощеного режиму регулювання трудових відносин є можливим; 4) високий рівень гнучкості при встановленні специфіки трудових відносин між працівником та роботодавцем, зокрема це стосується: а) порядку укладення, зміни та припинення трудового договору; б) встановлення та розподілу робочого часу та часу відпочинку; тощо. Дата реєстрації 2024-07-19 Додано в НРАТ 2024-07-19 Закрити