Search academic texts

Information × Registration Number 0824U002790, PhD dissertation Status Доктор філософії Date 23-08-2024 popup.evolution . Title Privacy Violation Criminologic Characteristics and Prevention Author Yevheniia V. Poliakh, popup.head Oleg V. Novikov popup.opponent Yurii V. Orlov popup.opponent Oleksandr E. Radutnyj popup.review Alina V. Kalinina popup.review MAKSYM G. KOLODIAZHNYI Description Встановлено, що одним із фундаментальних конституційних прав особи, яке поряд з правом на життя, здоров’я, честь, гідність та безпеку забезпечує її існування та розвиток, є право людини на недоторканність приватного життя. Імперативні приписи національного та міжнародного законодавства, що діє на теренах України, незважаючи на виключно лінгвістичні відмінності текстів, охороняють однакові за змістовним наповненням аспекти права на приватність, однак існує нагальна потреба в уніфікації термінології законодавчих актів в Україні для унеможливлення звуження обсягу захисту прав людини у практичній площині. Визначено, що характерною рисою правового регулювання сфери приватності в чинному законодавстві виступає синергія конституційно закріплених гарантій та цивільно-правової, адміністративно-правової та кримінально-правової охорони, предметом яких виступає конфіденційна інформація про особу. Виокремлено найбільш значущі недоліки кожної з галузей, які звужують зміст самої охорони та ефективність її впливу. Визначено, що всього протягом 2015–2023 рр. в Україні було зареєстровано 19 770 кримінальних правопорушень приватності, однак визначальним складом у структурі правопорушень проти приватності є ст. 162 КК України (87%), тоді як порушення недоторканності приватного життя складають лише близько 12%. Дослідження рівня судимості вказало на наявність всього 24 вироків за ст. 182 КК України за досліджуваний період. Різке підвищення коефіцієнту злочинної інтенсивності у 2023 р. є штучним, оскільки спровоковане скороченням кількості постійного населення країни у зв’язку з повномасштабним вторгненням. Сформульовано категорії способів порушення недоторканності приватного життя на сучасному етапі, серед яких фішинг; хакінг; перевищення службових повноважень чи зловживання ними; використання технічних засобів як аудіо-, відео, фотофіксації, так і для поширення інформації. Запропоновано категоризацію порушників за двома критеріями – цілеспрямованість злочинної поведінки та наявність доступ до персональних даних потерпілих. На підставі емпіричних даних зроблено висновок про високий рівень латентності порушень приватності, переважно межового виду, для якого є характерним вплив об’єктивних та суб’єктивних чинників. Поза межами обліку знаходиться в дев’ять разів більше порушень приватності, ніж їх виявлено. У детермінаційному комплексі порушень приватності запропоновано виділяти чинники, що пов’язані з цифровізацією суспільних відносин; чинники, що пов’язані з недостатнім захистом інформації; чинники, що пов’язані з роботою правоохоронних органів, а також соціально-економічні, соціально-політичні (правові), соціально-культурні та віктимологічні чинники. Підкреслено, що запобіжний вплив як на міжнародному рівні, так і у межах кожної дослідженої зарубіжної країни націлений на контроль за діяльністю юридичних осіб, а не пересічних громадян, хоча на рівні кримінального законодавства кожна з них визнає та захищає право на приватне життя. Запропоновано головні стратегічні напрями запобіжного впливу, на яких має базуватися державна політика у сфері запобігання та протидії порушенням приватності на теренах України, зокрема: 1) протидія пов’язаній з порушенням приватності кіберзлочинності; 2) удосконалення національного законодавства, що регулює суспільні відносини у сфері захисту і обробки персональних даних; 3) удосконалення діяльності органів кримінальної юстиції у сфері забезпечення недоторканності приватного життя; 4) підвищення етичних стандартів представників окремих професій та підвищення їх загальної компетентності у сфері приватності; 5) підвищення рівня обізнаності громадян про право на приватне життя, його недоторканність, складові, можливі посягання, способи запобігання та захисту від останніх, а також запропоновано комплекс заходів запобігання порушенням недоторканності приватного життя у межах цих напрямів. Така політика має бути узгодженою, ієрархічною, впорядкованою та характеризуватися компетентністю відповідних владних органів. Доведено, що переважна кількість порушень недоторканності приватного життя відбувається через значний внесок жертви такого злочинного посягання. Конкретизовано заходи віктимологічної профілактики в межах загального, спеціального та індивідуального рівнів, зокрема, запропоновано: 1) розробка належного нормативно-правового підґрунтя для якісного забезпечення віктимологічної профілактики; 2) створення системи ефективного соціального захисту населення; 3) переорієнтування роботи правоохоронних органів на жертв кримінальних правопорушень з подальшою підготовкою відповідного кадрового забезпечення; 4) підвищення рівня довіри жертв до правоохоронних органів; 5) проведення віктимологічних «зондувань»; 6) пропаганда та просвітницька робота серед населення тощо. Registration Date 2024-07-30 popup.nrat_date 2024-09-06 Close