Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U002844, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 09-08-2024 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Методика диригентсько-хорової підготовки студентів факультетів мистецтв на основі традицій Київської хорової школи Здобувач Мальцева Наталія Валентинівна, Керівник Козир Алла Володимирівна Опонент Єременко Ольга Володимирівна Опонент Растригіна Алла Миколаївна Рецензент Степанова Людмила Павлівна Рецензент Чинчева Лариса Владиленівна Опис У дисертації досліджено актуальну проблему формування методики диригентсько-хорової підготовки студентів факультетів мистецтв на основі традицій Київської хорової школи. Особлива увага приділена відродженню інтересу до українського хорового мистецтва серед молодого покоління, зокрема майбутніх учителів музичного мистецтва. Феномен Київської хорової школи базується на церковному псалмоспіві та збагачується завдяки праці видатних композиторів та диригентів, таких як Микола Лисенко, Микола Дилецький, Артем Ведель, Дмитро Бортнянський та ін., які заклали фундамент національної диригентсько-хорової традиції. Увага приділяється внеску науковців у дослідження Київської хорової школи та їх ролі у формуванні майбутніх провідних фахівців у цій сфері. З позиції диригентсько-хорової підготовки студентів факультетів мистецтв на основі традицій Київської хорової школи розриті наукові підходи, а саме: системний, аксіологічний, культурологічний, акмеологічний та творчий підходи. Системний підхід дає можливість розглядати різні елементи як єдине ціле на основі спільних або схожих елементів. Якісна підготовка хорового диригента – це ціла система взаємопов’язаних знань, навичок та умінь, які розвиваються на основі доступних диригенту спеціальних, мануальних рухів. Аксіологічний підхід у мистецькій педагогіці розглядає особистість учителя як найвищу цінність суспільства, а тому і диригент, як вчитель (наставник, керівник) має володіти лідерськими якостями та стати тим фахівцем, який зможе «запалити» власними ідеями, повести колектив за собою в поле дослідження хорової музики. Культурологічний підхід забезпечує можливість залучення особистості до надбань вітчизняної та світової культури, орієнтований насамперед на створення можливостей застосовувати знання для загальнокультурного і творчого самовдосконалення. Акмеологічний підхід передбачає сукупність принципів, прийомів, методів дослідження, які дозволяють вивчати й вирішувати наукові та практичні проблеми в обсязі їх реального онтологічного буття. Хоровий диригент демонструє акмеологічну спрямованість через ціннісне ставлення до вокально-хорового мистецтва в процесі виконання творів, підбору репертуару, його аналізу, аранжування, тощо. Творчий підхід сприяє створенню та популяризації оригінальних цінностей, прийняття нестандартних рішень на основі власних здібностей. Він спонукає студентів факультетів мистецтв до орієнтації мети, змісту, форм та методів навчання на творчий розвиток особистості, адже творче зростання фахівця знаходиться у прямій залежності від постійного вироблення у нього навичок практичної діяльності, які активно розвиваються у процесі продуктивних систематичних занять. Спираючись на наукові підходи і конклюзію науково-методичної літератури, нами виокремлемно наступну структуру досліджуваного явища у єдності мотиваційно-адаптаційного, комунікативно-емоційного, рефлексивно-перетворюючого та діяльнісно-креативного компонентів. Визначаючи дані компоненти, ми виходили з тих традицій Київської хорової школи, які набули сталого характеру існування у сучасному мистецькому просторі завдяки впізнаваності спільних позицій щодо диригентсько-хорового навчання у спадкоємців і фундаторів означеного феномена. Так, мотиваційно-адаптаційний компонент орудує до кола професійних інтересів і потреб студентів факультетів мистецтв, а також відбиває адаптаційні спроможності індивіда до диригентсько-хорової діяльності, яка передбачає одночасне виконання мультизавдань у площинах звуко-слухової, координаційно-рухової, організаційно-керувальної сфери та багатьох інших. Тому, критерієм мотиваційно-адаптаційного компонента ми вбачаємо міру зануреності у диригентсько-хорову діяльність. Важливими показниками виділено: усталену потребу у диригенсько-хоровій діяльності; здатність актуалізовувати вітагенний досвід на основі адаптації до диригенсько-хорової діяльності. Комунікативно-емоційний компонент, функції якого полягають у відстеженні своєрідності протікання інформаційних потоків, їх емоційної насиченості, спрямованості, відкритості до напрацювання нових шляхів взаємодії, прояві експресивності студентів, яка яскраво виражається у міміці, мануальній техніці та їх множині поєднань. Тому критерієм комунікативно-емоційного компонента виступає міра вираження мистецької контактності. Показниками ми вбачаємо: спроможність до мистецької комунікації засобами мануальної техніки; здатність до емоційного впливу та емоційної стабільності. Логічно пов’язаним із комунікативно-емоційним компонентом є рефлексивно-перетворюючий компонент, адже емоційна стабільність і комунікативні уміння індивіда тісно пов’язані з відстеженням особистістю характеристик своєї діяльності, фіксацією своїх внутрішніх станів у ній, орієнтацією на покращення себе і своїх професійних навичок. Дата реєстрації 2024-08-09 Додано в НРАТ 2024-08-09 Закрити