Реєстраційний номер
0824U002895, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
12-09-2024
Статус
Захищена
Назва роботи
Цивільно-правовий захист прав вкладників банків
Здобувач
Краглевич В’ячеслав Вікторович,
Керівник ФЕЛИК Василь Іванович
Опонент Дзера Ірина Олександрівна
Опонент Короєд Сергій Олександрович
Рецензент Тильчик В'ячеслав В'ячеславович
Рецензент Мельник Ольга Олегівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Київський університет інтелектуальної власності та права Національного університету "Одеська юридична академія"
Опис
У дисертаційній роботі проведено детальне дослідження поняття, особливостей, видів, а також історичного розвитку договору банківського вкладу (депозиту). Проаналізовано депозитний договір як юридичну категорію, його правові та доктринальні характеристики, зокрема зміст та порядок укладення.
За наслідками проведеного дослідження вперше досліджено генезу договору банківського вкладу на українських землях, починаючи із часів античності та закінчуючи його сучасним становленням як окремого цивільно-правового інституту. Окрему увагу приділено змісту депозитного договору, його істотним умовам та формі укладення.
Також проведено глибокий аналіз видів договору банківського вкладу та запропоновано законодавчо закріпити класифікацію депозитних договорів шляхом внесення відповідних змін до Цивільного кодексу України.
Під час наукового дослідження також було проаналізовано форми захисту прав сторін за договором банківського вкладу. Зокрема, було досліджено доктринальні позиції, законодавче регулювання та правозастосовну практику.
Дослідження форм захисту відбувалося через призму їхнього поділу на юрисдикційну та неюрисдикційну. З огляду на відсутність паритетності у сторін за депозитним договором робиться висновок про неефективність неюрисдикційної форми захисту, в тому числі медіації, для вирішення спорів між такими сторонами.
У зв’язку із цим під час аналізу юрисдикційних форм захисту сторін за договором банківського вкладу основну увагу було приділено судовій формі захисту, а також захисту прав Національним банком України та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
З огляду на надмірну завантаженість судової системи, зловживання учасниками процесуальними правами та складність виконання судових рішень автор робить висновок про поступову втрату ефективності даної форми захисту.
Разом з тим, на даний момент судова форма захисту все ж ще залишається найбільш ефективною формою захисту порушених прав вкладників порівняно з іншими існуючими формами. Це пояснюється тим, що судова гілка влади посідає визначальне місце в державному устрої, а тому через свою роль у системі розподілу влади та системі стримувань і противаг наділена виключними повноваженнями.
Також автор вказує на недостатню гнучкість, адаптивність та ефективність захисту вкладників Національним банком України та/або Фондом гарантування вкладів фізичних осіб з огляду на їхню надмірну забюрократизованість та усіченість їхніх повноважень.
В якості прикладу автор зазначає, що надмірне завантаження Фонду призвело до того, що велику кількість вкладників з тих чи інших причин не було включено до реєстру вкладників, через що вони не змогли одразу повернути свої вклади.
З метою усунення викладених недоліків функціонування форм захисту автором пропонується внести низку змін як у профільне банківське, так й в процесуальне законодавство України.
Запропоновано внесення змін до статті 1065 ЦК України задля узгодження понять «ощадний сертифікат» та «депозитний сертифікат» із відповідною термінологією у законодавстві, яке регулює обіг цінних паперів. Сформульовано основні відмінності способів захисту прав володільців ощадних сертифікатів та депозитних сертифікатів, у випадку їх порушень.
Проаналізовано законодавчий підхід до класифікації договорів банківського вкладу та визначено, що в його основу покладено строк дії договору, оскільки строк дії договору є однією з найбільш визначальних характеристик депозитного договору. Також проаналізовано основні наукові критерії класифікації депозитного договору за основними характеристиками вказаної юридичної категорії, такими як суб’єкт укладення, особа вкладника, порядок нарахування процентів.
Обґрунтовано доцільність закріплення на законодавчому рівні поділу строкового договору банківського вкладу на два підвиди - «строковий вклад із автоматичною пролонгацією» та «строковий вклад без автоматичної пролонгації», а також визначено поняття «автоматична пролонгація» у вказаному контексті, у зв’язку з чим запропоновано проєкт змін до статті 1060 Цивільного кодексу України. Досліджено вплив запропонованої класифікації на способи захисту прав вкладників, у потенційних випадках їх порушень, крізь призму цивільних відносин, що діють між сторонами відповідних підвидів договору строкового вкладу та застосовних для їхнього регулювання норм права.
Проаналізовано законодавчі вимоги до змісту договору банківського вкладу, які визначені цивільним та спеціальним банківським законодавством, зокрема вимоги щодо письмової форми договору банківського вкладу та обов’язковість видачі банком вкладнику документа, який засвідчує рух коштів між банком та вкладником.
Визначено істотні умови договору банківського вкладу, а також інші умови, які даний договір може містити, в тому числі, на основі аналізу типових депозитних договорів провідних вітчизняних банків. Зокрема, до істотних умов віднесені предмет, строк договору, дата та порядок повернення, розмір процентної ставки, а також інші істотні умови щодо яких сторони дійшли згоди.
Дата реєстрації
2024-08-19
Додано/оновлено в НРАТ
2024-08-19 / 2026-10-12
