Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U002966, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 28-08-2024 Статус Захищена Назва роботи МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ УНІВЕРСАЛЬНОГО ДИЗАЙНУ ГРОМАДСЬКОГО ПРОСТОРУ Здобувач Творонович Ігор Олександрович, Керівник Кащенко Олександр Володимирович Опонент Пашкевич Калина Лівіанівна Опонент Гнатюк Лілія Романівна Рецензент Кривенко Ольга Віталіївна Рецензент Козак Наталія Федорівна Опис І.О. Творонович. Методичні засади формування універсального дизайну громадського простору. – Кваліфікаційна робота на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 022 – «Дизайн». – Київський національний університет будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України. Київ 2024. У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначена мета дослідження, поставлені завдання дослідження. Також описано практичне та теоретичне значення результатів дослідження. У першому розділі «Ступінь вивчення питання універсального дизайну та методи дослідження» описуються основні визначення універсального дизайну, інклюзивності, доступності та безбар’єрності, якими користуються наразі професіонали даної сфери. Окреслено чіткі рамки кожного поняття для кращого розуміння їх конотацій. Описано та проаналізовано процес становлення та виявлення командою Р. Мейса концепту універсального дизайну в політичному середовищі США 60 -х – 90 х років минулого століття. Виявлений вплив руху за громадянські права, долучення до проживання в спільних ком’юніті людей з інвалідністю, структури американської судової системи, що базується на концепції природного права на формування процесу адвокації та у подальшому виявлення глибших принципів інклюзії та універсального дизайну. Розглянуто процес інкорпорації (та причини появи) ідей інклюзивності та універсального дизайну в Україні, задля розуміння локальних особливостей існування даного феномену. Підкреслюється важливість застосування феноменологічної методології до аналізу явищ дизайну та у процесі передпроєктного аналізу середовища. У другому розділі «Теоретичні та методичні основи формування громадського простору колективної дії за принципами універсального дизайну» описано потенціал перенесення фокусу дослідження на «бар’єрну ситуацію» зокрема, та на дослідження взаємодії безбар’єрної та бар’єрної ситуацій. Запропоновано понятійний аппарат для детальнішого осмислення феномену бар’єрності та механізму бар’єрної ситуації. Описаний зв’язок інтенціональності, форми взаємодії, ситуації неадаптивності та зазначена їх роль у процесі бар’єрної ситуації. Визначено умови, за яких виникає механізм ба’єрної ситуаціії, а також зазначені умови, за яких спостерігається момент універсального дизайну як накопичення нових форм взаємодії в межах одного об’єкта дизайну, так і вже прийнятих форм в межах однієї матеріальності предметно-просторового середовища. У третьому розділі «Принципи організації предметно просторового середовища колективної дії» досліджено зміну стану середовища та характеру суспільних відносин і праці у зв’язку з ситуацією постмодерну. Коворкінги як децентралізовані простори колективної взаємодії сприймаються як просторові втілення адаптивної стратегії, що є реакцією на зміну характеру праці та способів виробництва. Визначені принципи розвитку та функціонування просторів колективної дії. Аналізується та резюмується спадщина Р.Сеннета, викладена у книзі «Плоть та камінь», де вводиться концептуальний апарат «простору» та «місця», що виведений з історичного аналізу культурного поля Європи, на базі чого описується та досліджується діалектичний взаємозв’язок даних концепцій (за допомогою дескриптивного методу та феноменологічної методології в цілому). Автором робиться спроба екстраполяції теорії Сеннета у площину науки про універсальний дизайн та інклюзію. Визначено роль активації тіла у переживанні предметно-просторового середовища та його вплив на створення колективної взаємодії та інклюзії у ході бар’єрної ситуації. Описано взаємозв’язок між ефектом простору та ефектом місця, співвідношення яких у середовищі являє собою структуру, яка створює перформативний вплив на індивіда та транслює певну позицію існуючого порядку речей. Неструктурованість середовища може бути означена за допомогою дослідження бар’єрних ситуацій. Цей процес має потенціал для виявлення «інакшості», а отже і створює можливість інклюзії. З’ясовано, що безбар’єрність та доступність, які пов’язують з плануванням та аналітичним підходом, не прямо ведуть за собою інклюзію. Проте саме через ефект присутності інакшого тіла у предметно-просторовому середовищі та збільшення кількості колективних бар’єрних ситуацій, викликаних втіленням доступності, можна виявити неструктурованість системи середовища та створити умови для появи інклюзії. Пропонується суб’єктоцентричний метод, який передбачає застосування міждисциплінарних практик, фокус уваги на індивідуальній ситуації не адаптивності та використання комбінації феноменологічного методу для перед та після проєктного аналізу бар’єрних ситуацій та аналітичної традиції для самого процесу створення дизайну. Описується, створений на базі пропонованого суб’єктоцентричного методу, проєкт навчальної аудиторії, що реалізується у приміщенні КНУБА. Дата реєстрації 2024-09-02 Додано в НРАТ 2024-09-02 Закрити