Дисертація доктора філософії. Д’яченко Тетяна Геннадіївна. Договір банківського вкладу у цивільному праві України

Реєстраційний номер

0824U002984, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

18-07-2023

Статус

Наказ про видачу диплома

Назва роботи

Договір банківського вкладу у цивільному праві України

Здобувач

Д’яченко Тетяна Геннадіївна, Доктор філософії

Керівник Бабаскін Анатолій Юрійович
Опонент Панова Людмила В'ячеславівна
Опонент Подоляк Світлана Анатоліївна
Опонент Лепех Світлана Михайлівна
Рецензент Венецька Марина Віталіївна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Інститут держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України

Опис

Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Дисертація присвячена комплексному дослідженню правового регулювання договору банківського вкладу в цивільному праві України. У дисертації досліджена правова природа договору банківського вкладу, його правове регулювання, практика застосування судами законодавства, що регулює зазначений цивільно-правовий договір тощо. У дисертації досліджена еволюція інституту договору банківського вкладу в римському приватному праві, цивільному законодавстві Російської імперії, колишнього СРСР та України. Завдяки цьому дисертантці вдалось дослідити розвиток інституту договору банківського вкладу у цивільному законодавстві України, у т. ч. встановити спільні та відмінні риси у його правовому регулюванні, які були притаманні останньому в різні історичні періоди. Договір банківського вкладу дисертантка розглядає як самостійний, поіменований, реальний, односторонній, оплатний, формальний, строковий або безстроковий, міновий, каузальний, нефідуціарний договір, який залежно від суб’єктного складу учасників правовідносин може бути цивільним або господарським договором. За своєю спрямованістю цей договір має бути віднесений до договору про надання фінансових послуг. Він є банківським правочином, може бути змішаним договором, а договір банківського вкладу за участю фізичної особи є публічним договором. У дисертації обґрунтовується, що поширення публічності на усі договори банківського вкладу за участю фізичних осіб є таким, що не повною мірою відповідає потребам розвинутого цивільного обороту. З огляду на викладене дисертантка пропонує встановити в законі, що договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором, якщо сума банківського вкладу за таким договором, на момент його внесення до банку не перевищує встановленого законом граничного розміру відшкодування коштів, що сплачується вкладникам Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. За результатами аналізу співвідношення договору банківського вкладу з суміжними договірними конструкціями дисертантка зробила висновок, що за своєю правовою природою договір банківського вкладу є самостійним цивільно-правовим договором, який відрізняється від суміжних з ним договірних конструкцій (договір позики, договір зберігання, договір банківського рахунку). Дисертантка розглядає договір внеску (вкладу) на депозитний рахунок кредитної спілки як поіменований цивільно-правовий договір, до якого положення про договір банківського вкладу застосовуються в порядку аналогії закону. З огляду на те, що банківське законодавство надає перевагу економічному змісту банківських операцій над їх правовою формою, дисертантка розглядає легальне визначення поняття «вклад (депозит), що міститься в Законі України «Про банки і банківську діяльність» (ст. 2), як таке, що є недосконалим, оскільки останнє не враховує можливості залучення банками вкладів (депозитів), що посвідчується цінним папером (ощадний сертифікат банків або депозитний сертифікат банку), та не містить вказівки на можливість залучення банком вкладу (депозиту) у банківських металах, що прямо випливає зі статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Недоліком цього Закону є й те, що на відміну від норм, які регулюють кредитні операції, він не містить окремої статті, яка б конкретизувала, які саме банківські операції слід віднести до вкладних (депозитних) операцій, а які ні, та визначала б принципи здійснення вкладних (депозитних) операцій банків. За результатами дослідження суб’єктного складу сторін договору банківського вкладу дисертантка доводить, що сторонами цього договору є банк (універсальний або спеціалізований) – боржник та вкладник – кредитор. Залучати вклади мають право: а) зареєстровані в Україні банки, внесені до Державного реєстру банків, що свідчить про наявність у них статусу кредитної установи та банківської ліцензії; б) іноземні банки, які мають в Україні акредитовану філію, дані про яку внесені до Державного реєстру банків, що свідчить про наявність у них банківської ліцензії. Вкладником за договором банківського вкладу є фізичні та юридичні особи (резиденти та нерезиденти), у т. ч. фінансові установи, включаючи банки. Суб’єктний склад зобов’язання, що може виникати на підставі договору банківського вкладу, не обмежується особою банку та вкладника. По-перше, закон допускає внесення грошових коштів на вкладний (депозитний) рахунок вкладника іншою фізичною або юридичною особою. По-друге, закон надає фізичній та юридичній особі право укласти договір банківського вкладу (зробити вклад) на користь третьої особи, який за своєю правовою природою є договором на користь третьої особи (ст. 636 ЦК України). По-третє, динаміка суб’єктного складу цього зобов’язання може мати місце внаслідок відступлення вкладником права вимоги за договором банківського вкладу, спадкування, обтяження прав вимоги вкладника до банку заставою тощо.

Дата реєстрації

2024-09-02

Додано/оновлено в НРАТ

2024-09-02 / 2026-07-01